Притча: “На мості”

Молодий юнак стояв на високому мості. Він так багато хотів зробити у цьому житті, але так нічого і не встиг. Кохана дівчина його покинула, друзі відвернулися від нього, він став нікому не потрібним. Все в його молодому житті руйнувалося й розпадалося. І не залишилося зовсім сил, щоби розпочати все заново. Йому залишилося зробити один-єдиний крок.

Згорбившись, він стояв на самому краєчку провалля. Молодий юнак, важко зітхнувши, рушив вперед, і тут так несподівано…

– Доброго вечора, – так несподівано пролунав старечий голос. – Допоможи мені, чим тільки можеш, синочку!

Юнак так неохоче повернувся назад й так розгублено почав шукати в кишенях гаманець. Діставши його, хлопець вийняв з нього всі гроші, бо вони були йому уже непотрібні, і віддав старцю.

– Це не мені, синку, – пояснив старець. – Тут, зовсім поруч, живуть дві дівчинки-сирітки. Вони постійно голодують, за ними ніхто не доглядає і не піклується. Віднеси їм гроші, допоможи їм, синку.

Молодий юнак стояв на високому мості. Ще недавно він хотів вчинити страшний гріх, бо не знав, що мав робити дальше.

– Добре, – несподівано для самого себе він погодився, – давайте мені адрес, я віднесу. «Ці гроші, – подумав він, – можуть стати спасінням для цих сиріток, а потім… Потім я знову повернуся сюди».

І чим дальше цей молодий юнак відходив від мосту, тим менше він хотів повертатися сюди. Плечі його розпрямилися, кров став впевненішим. Він зрозумів, що більше ніколи не повернеться на цей міст, бо завжди можна знайти людей, котрим будеш потрібен ти і твоя допомога.

Фото ілюстративне: Pixabay

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *