Якось один смілий й допитливий учень прийшов до свого учителя й запитав:
— Учителю, порадьте мені, будь ласка, а то ця думка не дає мені жити: скільки у людини має бути друзів – один чи багато?
— Все дуже просто, – відповів учитель, – ось бачиш, там, на дереві, висить таке красиве червоне яблуко. Зірви мені його.
Учень підняв голову й сумно відповів:
— Воно ж висить так далеко від землі. Я сам його не дістану.
— Дам тобі пораду, – відповів учитель, – поклич на допомогу свого друга.
Учень покликав іншого учня та став йому на плечі.
— Я все одно не можу це яблуко зірвати, – відповів засмучений учень.
— Невже у тебе немає більше друзів? – посміхнувся учитель.
Учень покликав інших друзів. І стали вони підніматися, стаючи один одному на плечі та спини, будуючи живу піраміду. Проте яблуко висіло так високо, що піраміда розсипалася. Учень так і не зумів зірвати бажане яблуко.
Тоді покликав його до себе учитель:
— Ну, ти вже зрозумів, скільки людині потрібно друзів?
— Зрозумів, – відповів учень, потираючи забитий бік. Друзів потрібно багато, щоби всі разом змогли вирішити будь-яку проблему.
— Так, – відповів учитель, – сумно похитуючи головою. Насправді, потрібно багато друзів. А ще дуже важливо, щоби серед багатьох твоїх друзів знайшовся один розумний, котрий би додумався принести драбину.
Фото ілюстративне: Pixabay