Приготування до Різдва – Навечір’я Різдва
Мандрівка днями Різдвяного посту
Сьогодні у нашому календарі маємо Навечір’я Різдва Христового. Добігають до кінця наші духовні приготування до величного празника Христового Різдва. Сьогоднішній день, Святий Вечір, ніч – час, коли світ і люди доброї волі очікують на народження Ісуса Христа.
В Євангелії від Луки читаємо такі слова: «Завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру» (Лк. 1:78-79). Ісус є тим Сонцем, котре освітлює наше буття. Без Нього наше життя, усі наші справи не мають жодного сенсу.
Життя Марії було зосереджене на Ісусі, а особливо в часі народження Її Сина. Вона була завжди зосередженою. Нам дуже часто є важко зосередитися, ми є неуважними, нас відволікає наша сіра буденність, тому нам варто навчитися від Марії уваги та зосередження. Бо те, що є дійсно найсправжнісіньким у нашому житті – це Ісус.
Марія упродовж Свого життя завжди уміла з душевним спокоєм сприймати те, що відбувалося навколо Неї та заглиблюватися у Себе. І про це ми знаходимо згадку у євангелиста Луки: «Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в Своїм серці» (Лк. 2:19); «А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці» (Лк. 2:51).
Марія зберігає у Своєму серці усі події зі Свого життя: великі та малі. Вона роздумує над ними. У цілій Вселеній, напевно, не знайдеться кращого місця для роздумів про діяння Бога у світі, свідком котрого Вона стала. Марія неустанно перебуває на молитві. Вона молиться, коли розмовляє з Ісусом. Адже молитва якраз і є розмовою із Богом. Вона молиться, коли дивиться на Нього. Марія молиться, коли Вона про щось просить Свого Сина чи думає про Нього. Усе життя Марії було наповнене Ісусом. Її молитва перепліталася з Її життям, з Її працею, з Її турботами та переживаннями.
Постараймося сьогодні попросити Марію, щоби і нам була дарована та зібраність, котра є необхідною для того, щоби ми могли споглядати Бога та розмовляти з Ним у своєму житті.
Напередодні Різдва Богородиця закликає нас ніколи не зневажати молитву – розмову із Самим Господом, бо з молитвою ми сильні.
Намагаймося у своєму житті безперервно спілкуватися із Господом, розмовляти із Ним, ділитися Своїми переживаннями, розказувати по свої страхи та справи і не забувати дякувати Йому, просити Його про допомогу. Навчімося спілкуватися із Господом і через ті молитви, яких ми навчилися у дитинстві. Ніхто і ніколи не зможе вислухати нас так уважно і зацікавлено, як Ісус. Коли ми молимося Він дивиться на нас і слухає. Молитва збагачує нашу душу. І навіть тоді, коли ми просто, не кажучи ні слова, дивимося на ікону і відчуваємо, що нас бачить Господь.
В Євангелії від Матея ми знаходимо такі слова: «…З повноти бо серця уста промовляють» (Мт. 12:34), а, якщо наше серце порожнє, що про що можуть казати наші уста? А, якщо наше серце наповнене злобою та жорстокістю, то про що ж тоді ми будемо говорити з людьми? У молитві все по-іншому. Вона завжди дарує радість світло, радість та силу. Без перебільшення можна сказати, що молитва є найвеличнішим даром Божим. Адже молитися – це розмовляти зі своїм Творцем і знати, що Він нас слухає.
Іноді може здатися, що молитися буває надзвичайно важко, що молитва – це тільки для вибраним і святих. Проте у Євангелії ми бачимо, що до Ісуса з довір’ям звертаються різні люди: вчений Никодим, сліпий Вартимей, діти, матері, батько хворої дитини, розбійник, котрий кається, мудреці зі Сходу, пророчиця Анна, старець Симеон, друзі з Витанії… І сьогодні ми так само, як і усі вони, можемо розмовляти із Богом.
Кожна наша молитва повинна закінчуватися конкретним рішенням, що нам слід змінити у нашому житті. Щиро і по-дитячому ми маємо запитати у Господа: «Що Ти хочеш від мене у цій конкретній ситуації, у якій я зараз перебуваю і про яку постійно думаю? Що я можу сьогодні і в найближчі місяці зробити, щоби виконати Твою волю?»
Ніхто у світі не умів так спілкуватися з Ісусом, як Його Матір, а після Неї і святий Йосип, котрий, напевно, провів з Ісусом дуже багато часу, дивлячись на Нього, навчаючи Його, розмовляючи із Ним у своїй щирості та простоті.
Сьогодні, коли ми закінчуємо наші приготування до Христового Різдва, звернімо наш погляд на святого Йосипа, котрий з любов’ю піклується про Марію, бо скоро повинен народитися Ісус. І Йосип для цього приготував усе, що тільки зміг і що залежало від нього. Просімо сьогодні його приготувати так само і наші душі, щоби ми не були розсіяними та неуважними, коли прийде Ісус.