Приготування до Різдва
Мандрівка днями Різдвяного посту
Пророк Ісая, звіщаючи про прихід Месії, писав такі слова: «Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми. І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля… Ті, що блукають духом, – мудрості навчаться, і ті, що ремствують -розуму наберуться» (Іс. 29:18-19;24).
Проголошена пророками нова месіанська епоха буде сповнена радістю та чудесами. А Відкупитель-Месія буде очікувати від нас тільки одного – віри. Без чесноти віри ми не зможемо увійти в Царство Небесне.
Учні Христа, апостоли, розуміли своє маловірство, так, що вони просили в Ісуса примножити у них віру. А Господь відповідав їм: «Якби ви мали віру, як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: Вирвися з корінням і посадися в морі, – і вона б послухала вас» (Лк. 17:6). З нами відбувається те ж саме, що й з апостолами. Не рідко у нас також маліє віра. Через труднощі нашого життя, через події, які нам буває важко сприйняти. Якщо б наш духовний погляд був завжди зосереджений на Господі, ми б нічого не боялися. Бо сильна віра здатна зберегти ціле наше життя. Завдяки їй ми можемо робити те, що є понад людські зусилля. Завдяки вірі для нас не буде нічого неможливого.
Господь говорить, що, якщо ми будемо вірити, то зможемо зрушити навіть гори. А скільки ще всього належить нам потрібно зрушити у світі, а найперше у наших власних душах? За прикладом апостолів нам слід прийти до Ісуса і просити Його: «Господи, примнож у нас віру». Без сумніву віра є тим найвеличнішим скарбом, котрим ми володіємо. І нам слід докласти чимало зусиль, щоби її зберегти та укріпити.
Сьогодні нам слід звернути свій погляд на Пресвяту Діву Марію, Котра впродовж усього Свого життя керувалася вірою. Особливо сьогодні, коли ми згадуємо події Непорочного Її зачаття, у цьому різдвяному часі, пригадаймо собі про Марію та слова Єлизавети: «Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа» (Лк. 1:45).
Роздумуймо про віру Марію у ту мить, коли Їй відкривається те, що Вона стане Матір’ю Бога, що Вона є Та, Котра розчавить голову ворога Бога та людей. Вона є Та, про Котру говорили пророки. Роздумуймо про віру Марії в ту святу ніч, коли Йосип стукав у двері багатьох жителів Вифлеєму, а їй Самій прийшлось чути постійні відмовки. А скільки віри та довір’я до Бога потрібно було, щоби у поспіху втікати у Єгипет?
Тільки задумаймося, що Марія впродовж тридцяти років прихованого життя Ісуса в Назареті, зберігала віру. Адже у цей час у Її Сина ніяк не проявляється Божественна гідність. Він займається щоденною працею, а Марія вірить і мовчить. Їй було відкрито, що її Син – Помазаник Божий. Проте нам сьогодні є тяжко зрозуміти, скільки потрібно було духовних сил, щоби зберегти віру у це.
Якщо ми зможемо уявити собі будні назаретського життя, то можна здогадатися, що між Благовіщенням та Воскресінням, Марія пройшла довгий шлях випробувань. Її Син стає юнак, згодом дорослою людиною. Його не називають Сином Всевишнього, у Нього не було престолу. Мати могла б засумніватися.
Та ось євангелист Лука свідчить, що «Марія усе зберігала у Своєму серці…». Вона зберігала пророцтво у Своєму серці і не говорила про них нікому. Можливо, навіть і Своєму Синові.
Задумаймося про віру Марії на Голгофі. Пресвята Діва йшла шляхом віри і вірно зберігала Свою єдність із Сином до самого хреста. Вона стояла під хрестом, Вона страждала разом із Своїм Сином.
Марія постійно споглядає на Бога. Вона усе Своє уповання поклала на Всевишнього, і всеціло віддала Себе Йому. Це якраз потрібно зробити і нам: повірити в Ісуса. Марії хоче, щоби ми зберегли у своєму серці віру, не дивлячись на різного роду випробування та життєві бурі.
Сьогодні просімо Марію, щоби за Її молитвами ми змогли зберегти віру у Тайну Воплочення і змогли прославити народження Її Сина.
Зображення ілюстративне: congerdesign – Pixabay