Різдвяні роздуми – Собор Пресвятої Богородиці
Ісус, Марія та Йосип були самотніми. Згодом Господь вибирає для них друзів, щирих співрозмовників, простих людей – пастухів. Вони були убогими, тому й не здивувалися при вигляді повитого у яслах Месії.
Саме до пастухів із Вифлеємських околиць відноситься пророцтво Ісаї: «Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике» (Іс. 9:1).
В цю святу й дивну ніч для них здійснилося пророцтво. «Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2:9-11).
Тільки вони одні могли дізнатися про цю величну тайну у цю святу ніч. Сьогодні про це знають мільйони людей. Світло Вифлеємської ночі намагається пробитися через темряву багатьох сердець. Іноді здається, що ця темрява тільки згущується. Не біймося її, бо ті, котрі прийняли Христа, отримали неймовірну радість, яку виливало світло тієї таємничої ночі. Темрява, якою б гнітючою та страшною не була, завжди розсівається там, де сяє світло Христового Різдва.
В ту першу ніч – ніч Христового Різдва, цю радість відчували тільки деякі люди. Їх було так мало. Сьогодні цю радість можемо відчувати усі ми, у всіх куточках нашого світу, де б ми не знаходилися. Бо вона дарована Богом усім людям.
Бог забажав, щоби пастухи, бідні та знедолені, стали тими першими благовісниками: вони будуть говорити про те, що чули і що бачили. «І всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали» (Лк. 2:18). Ісус відкривається і нам у повсякденних життєвих подіях. І нам потрібна та ж простота й смирення, щоби наблизитися до Нього, щоби не оминути Його у сірих буднях свого людського життя.
Пастухи, почувши таку неймовірну новину, відправилися в дорогу не з порожніми руками: вони взяли з собою подарунки для новонародженого. У східній культурі того часу неможливо було прийти у дім людини без відповідного подарунка. Можна тільки уявити собі, що пастухи могли принести у дар Дитятку. Вони поділилися тим, що мали, тим, що самі володіли: ягнятко, сир, масло, молоко, хліб… Дивні дари для Месія. Чи задумувалися ми колись про них? Напевно, це найщиріші дарунки, котрі приносилися Христу.
Марія та Йосип, побачивши натовп нерішучих пастухів, запрошують їх увійти у печеру, щоби побачити Немовлятко. І вони підходять до свого Месії, і поклоняються Йому, і прославляють Його співами та кладуть біля Нього свої дари.
Сьогодні Марія та Йосип, закликають нас наблизитися до Дитятка Ісуса. І принести щирі дари: щире серце, чисту душу, неймовірну радість, бо нам дароване Дитя, Спаситель світу. Не барімося, а разом із Церквою закличмо: «Царю Всесвіту, пастухи знайшли Тебе повитим у пелюшках, – вчини, щоб ми охоче наслідували Твою убогість і простоту».
Зображення ілюстративне: Freepik