«Я є Воскресіння і Життя…» – це сильні та відважні слова, частина розмови із Мартою, сестрою померлого Лазаря. Вони не тільки відкривають нам природу Сина Божого, але запрошують нас випробувати свою віру, привести її в порядок.
Відправляючись у будинок смутку та сліз, Христос спочатку привідкриває Своїм учням мету приходу: «… щоб ви увірили!» (Ів. 11:15). Іншими словами, історія Лазаря перетворюється на важливий урок віри. Ми бачимо у ній не тільки незаперечну владу Ісуса над смертю, але і виклик для нашої віри: «Віриш тому?» (Ів. 11:26), запитує Він Марту, а разом із нею і кожного із нас.
Чого ще бракує Марті? В чому Ісус випробовує її? Адже перед цим запитанням Марта вірила, що Ісус міг врятувати Лазаря: «Господи, якби ти був тут, – мій брат не вмер би!» (Ів. 11:21). Вона не втратила надії навіть після похорону: «А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть» (Ів. 11:22).
Проте ми все ж таки чуємо запитання: «Віриш тому?» (Ів. 11:26).
У що ж тоді нам вірити? Якої віри очікує від нас Господь, щоби Його чудо могло здійснитися?
Він запитує не про віру, як таку, але саме про віру у Нього: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?» (Ів. 11:25-26).
Із цим слів видно, що Ісус прагне перевести усю нашу увагу на Нього. Він прагне бути не тільки відповіддю на нашу віру, але також основою, змістом та ціллю нашої віри.
Воскресіння Лазаря вказує на Христа та Його Воскресіння.
У відповідях Марти ми бачимо, що вона наблизилася до прийняття цих істин, а тепер Ісус прагне укріпити її в них і вийти на новий рівень віри.
Вона знала, що присутність Ісуса змінює усе, змінює настільки, що мертві воскресають. Тепер вона знала набагато більше: віруючі в Христа не помирають, смерті більше немає.
Це стає для нас добрими уроками.
По-перше, віра в Ісуса означає щось набагато більше, аніж спасіння від смерті та хвороби. Наш Спаситель не просто продовжує, оберігає чи повертає нам наше життя. Він дарує нам нове життя, в якому є тільки вічність. Фізична смерть більше не повинна лякати нас, бо присутність Ісуса у нашому житті стає завдатком воскресіння. Ми просто проходимо через смерть, щоби потім продовжити жити у Ньому.
Ми радіємо не через те, що в черговий раз виплуталися із складної ситуації чи побороли хворобу. Ми щасливі не через те, що вдалося уникнути кулі чи обманути саму смерть. Спасіння від багатьох небезпек мало що змінює. Ми можемо загинути у будь-яку мить.
Спасіння, котре пропонує нам Ісус, стає виходом за межі сірого життя та страшної смерті. Це вихід у вічність. В яку б сторону із свого гробу не вийшов би Лазар – по цю земну, чи по ту небесну, Його зустрів би Воскреслий і Живий Христос.
Знаючи Ісуса, як найщирішого Друга та найвідданішого Приятеля, чи готові ми перестати боятися смерті?
По-друге, віра в Ісуса дозволяє нам увійти у вічне життя уже сьогодні, не марнуючи роки в очікуванні, не страждаючи марно. Те, що ми проводимо дні, роки, десятиліття «у гробі» – це не Боже покарання, але наш вибір, наслідок нашого невірства.
Ісус подає Себе, як «Воскресіння та Життя. Цим Він говорить нам не про якесь далеке майбутнє, в якому усі воскреснуть, але про те, що ми можемо осягнути уже тут і відразу.
Марта відповідає Ісусу: «Так, Господи, – каже йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей» (Ів. 11:27). Проте, коли Він наказує відкрити гріб, не розуміє: «Господи, смердить уже: четвертий бо день» (Ів. 11:39).
І ми схожі на Марту. Ми говоримо: «Вірую!», але на бажання Ісуса визволити нас від смерті, дуже похмуро та в’яло реагуємо: «Ми вже багато років так живемо. Скільки б не каялися – не допомагає. Скільки б не намагалися кинути пити – все марно. Скільки б не клялися у вірності – все одно тягне наліво. Вірити – вірю, проте живу так, як і жив».
На усі ці наші сумніви Ісус строго відповідає: «А хіба я тобі не казав, що коли віруєш, то побачиш славу Божу?» (Ів. 11:40).
Він не може спостерігати, як ми мучимося між смертю та життям. Він не хоче, щоб ми так жили, щоб ми чекали. Він прийшов здійснити чудо. Він тут, заради усіх нас, заради нашого воскресіння, заради нашого життя. І Він запитує: «А ти віриш?».