Чудесне нагодування 5000 людей (Марка 6:35-44)

Учні, котрих Ісус посилав проповідувати Царство Боже, повертаються та розказують Йому про свої подорожі. Ісус запропонував їм провести час в тихому місці, щоби вони могли відпочити. Учні відправляються на човні в тихе місце, проте виходить все навпаки. Їхнє служіння мало такий резонанс, що, як тільки вони добралися до берега, то там на них уже очікував великий натовп людей. Ісус їх не проганяє, Його відношенням до людей передається словом «змилосердився». Ісус не зміг відіслати людей геть, тому що вони були, немов вівці, які не мали свого пастуха: «…були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І Він навчав їх чимало» (Мр. 6:34).

«Вівці без пастуха» – це звичайний образ, який ми зустрічаємо у Біблії. В такому стані досить часто опинявся народ Ізраїлю, коли він залишався без вождя чи царя (див.: Числ. 27:17; І Цар. 22:17; Єз. 34:5; Зах. 10:2).

Формально в Ізраїльському народі були свої пастирі. В них були священики, вчителі закону та фарисеї. В кінці кінців, в них був цар Ірод. Однак фарисеї перетворилися на хижих вовків, котрі не спасали народ, а, навпаки, поїдали його.

Ірод проживав у розкошах, загрузнувши в своїх пристрастях, не звертав жодної уваги на народ. Перед цим Марко розповідає про Ірода, котрий на півдні від Галилейського моря п’янствує із своїми приятелями, заграє із красивими дівчатами та відсікає голови пророкам. У людей немає справжнього вождя.

Тут постає молодий пророк і всі поспішають до Нього. Всі думають, що це є той цар, якого вони очікували. В той час, коли над Іродом панували його пристрасті, Ісус милосердиться над народом та годує його духовно та фізично. Ісус доказує, що Він є Добрим Пастирем.

Христос дає народу їжу, спочатку духовну, а потім тілесну. Учні переконують Ісуса, щоби Той відпустив народ, щоби вони могли піти та знайти собі поживу. Господь говорить учням: «Дайте ви їм їсти» (Мр. 6:37). Учні, з однієї сторони, говорять про свою бідність, що в них немає скільки грошей, щоби нагодувати так багато народу, вказуючи на те, що в них є тільки дві рибини та п’ять хлібів. Тому, Котрий з нічого міг створити цілий світ, достатньо було цих кількох малих хлібів та рибин, щоби нагодувати людей.

Наказавши народові розміститися на траві, Ісус ділить їх на групи по сто чи п’ятдесят людей. Ісус благословив хліб та рибу та дав своїм учням, а ті почали роздавати людям. Опис того, як Ісус взяв хліб та попросив благословення в Бога, підняв очі до неба, роздав, вповні вкладаються у звичну поведінку батька єврейського сімейства під час трапези.

Після Божого благословення п’ять тисяч людей, окрім жінок та дітей, були нагодовані чудесним хлібом і учні змогли зібрати залишків 12 корзин.

Всі чотири євангелисти говорять про це чудо і всі вони стверджують про те, що їли більше п’яти тисяч людей і, що всі, хто їли наситилися (пор. Мт. 14:20; Мр. 6642; Лк. 9:17; Ів. 6:11-12). Це чудо було здійснене на очах багатотисячного натовпу. Саме це чудо цей натовп не тільки бачив, але і міг його відчути, доторкнутися до нього, спожити. Це чудо Спасителя справило таке враження на людей, що вони почали говорити: «Це істинно Той Пророк, Котрий мав прийти у світ, Він – Месія».

Саме цим розділом євангелист Марко дає відповідь на запитання: «Ким є Ісус?». Ісус – це Той, Хто проявляє милосердя до людей. Ісус – це Той, Хто здатний задовільнити їхня потреби. Він є Добрим Пастирем, Котрий одного разу віддасть Своє життя за Своїх овець.

Сьогодні, коли ми читаємо цей уривок, в багатьох із нас може виникнути питання: «Чому було проявлено милосердя до тих п’яти тисяч людей, а тут ми його не бачимо? Чому Ісус нагодував тих людей, котрі могли піти і купити собі їжу, але «забуває» про мільйони людей, котрі приречені помирати із голоду?». Якщо Бог зміг нагодувати голодних того разу, то чому ж Він не робить цього знову і знову?

Відповідь на це питання напрошується сама: Ісус повелівав учням нагодувати цих людей. Обов’язок піклуватися про нужденних ніколи не зникне із життя Церкви. Коли ми повторяємо слова Ісуса: «Дайте ви їм їсти», – ми не просто говоримо та вимагаємо, щоби докладалося більше зусиль для допомоги голодуючим, але ми, котрі вважаємо себе послідовниками Ісуса, повинні кинути виклик світу від імені Ісуса.

Статистика вражає: в нашому божевільному світі величезні гроші витрачаються на армії, на озброєння, проте мало хто піклується про людей, котрі щодня помирають із голоду. Багато людей в нашому світі не мають доступу до чистої питної води, не мають дому, не мають робити ані медичної допомоги. Бердяєв колись сказав такі слова: «Коли я голодний – це явище фізіологічне; якщо голодний мій сусід – це явище моральне. В розвинених країнах заможні люди дозволяють аморальне марнотратство, щодня в сміттєвих баках опиняється кілька тон їжі». Турбота про хліб для всіх повинна оживити нас, християн, ввізвати до нашої совісті. Ми повинні почуватися співвідповідальними за багатьох людей, котрі знаходяться у нужді і навчитися більше ділитися.

Ми чуємо, як до нас звернене слово Господа: «Дайте ви їм їсти». Християнська милосердна любов повинна знайти все більше місця для щедрості. Милосердя та любов – ось християнські мотиви кожного діла. Велич кожної особи і кожної справи вимірюється тим, ніскільки сильно вони проникнуті цими мотивами. Якщо метою є задовільнити своє самолюбство, то таке діло, не дивлячись на успіх, скоро розпадеться, як яскраво спалахнувша ракета залишає за собою чад та дим. Якщо не брати за основу Господа та Його вчення, то така діяльність не принесе істинного щастя для людей, а потягне за собою тільки розчарування і ніколи не витримає того страшного випробування, яке очікує кожну людину і її вчинки на майбутньому суді Божому.

«Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос» (І Кор. 3:11).

Використана література:

Б. И. Гладков. Толкование Евангелия. — Сергиев Посад: Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 2008. С. 345

Благовестник, или Толкование блаженного Феофилакта, Архиепископа Болгарского. В 3 т. Т.1. — К.: Типография Киево-Печерской Лавры, 2006. С. 260

Джорджіо Дзевіні, Lectio divina для щоденного життя: Євангеліє від Марка/ перекл. о. Т. Окіс, О. Бодак, Львів: Видавництво «Свічадо» 2016.

Фергюсон C. Б., Изучаем Евангелие от Марка, Харків 2000.

Райт Н. Т. Марк. Евангелие. Популярный комментарый/Пер. с англ. (Серия «Читая Библию»). – М.: Библийско-богословский институт свя. Апостола Андрея, 2008.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com