“Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу,
увійшовши в синагогу, узявся навчати.
І дивувалися його навчанню,
бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
А був якраз у їхній синагозі чоловік з нечистим духом,
що закричав, кажучи:”Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине?
Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: Святий Божий!”
Ісус погрозив йому: “Мовчи, вийди з нього!”
Нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим
і вийшов геть із нього. Здивувалися всі
й один одного запитували: “Що це? Нова повновладна наука?
Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його!”
І вмить чутка про нього розійшлась по всіх усюдах,
по всій країні Галилейській. І скоро вийшов він із синагоги,
то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія.
Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї.
Він підійшов і підвів її, взявши за руку,
й покинула її гарячка, – і заходилась вона їм услуговувати”.
(Марка 1:21-31)
Тут ми зупинимо нашу увагу на темі про чудо. Що таке чудо? Яка різниця між чудом і магією? Коротко – це можна визначити так: магія є насиллям людської волі над природою і над іншою людиною. Тоді, як чудо – це діяння Боже, що здійснюється посередництвом людини, яка має глибоку віру, чисту душу, що віддала себе Богові – і це діло визволення. Визволення від кайданів гріха, і від тих усіх жахіть, які ми, люди, зробили на землі. Суть чуда, щоб людині була повернута свобода бути собою, не бути під владою злої людини, або зла на землі.
Чудо полягає в тому, що Бог, за посередництвом віри живої людини, відновлює гармонію, яка існувала раніше і була порушена людською злобою, гріхом.
По-перше, ми знаємо із Святого Письма і із нашого щоденного досвіду, що в наш світ, який міг би бути таким гарним, багатим; і принести всім людям радість, красу, а натомість людина вносить зло. І на це зло, яке творить людина, Бог відгукується, Він відгукується болем і співстражданням до всякого творіння, яке страждає. Якщо тільки є людина, яка здатна бути своєрідним провідником миру і любові, Бог діє тоді через таку людину. В основі чуда – Боже співстраждання, Божа любов.
Візьмемо за приклад уривок, який ми читали. Христос Спаситель прийшов у дім апостола Петра. Його теща лежала хвора. Вона не просить про зцілення і ніхто про це не просить. Але Спаситель її просто пожалів, Його серце наповнилося жалістю, ласкою, Він підійшов до неї і, будучи досконалою людиною, доторкнувся до неї і передає їй ту цілісність, якою Він володів. В цьому сенс зцілення: із розбитої, надщербленої, людина робиться знову цілою. Хтось із отців сказав, що людина, котра себе очистила, визволила себе від полону гріха – така людина може своїм дотиком зцілювати, тобто передавати свою цілісність іншим людям. Це ми і бачимо, Христос досконалий Чоловік, який до кінця чистий, відновлює цілісність у цій жінці.
Вона у відповідь робить усе, що може: у відповідь на цю любов і жалість Господа вона починає прислуговувати. Вона – господиня, починає готувати обід і піклуватися про гостей. З повноти серця, з повноти радості вона старається по-своєму подякувати. Ось це прості взаємовідносини між Богом, Який здійснює чудо з милосердя, з любові; і людини, яка здатна відізватися подякою, радістю і заради цієї подяки і радості починає служити Богові; і разом з цим служити людям, тому що служити Богові ми можемо служити тільки тоді, коли служимо своєму ближньому, коли ми служимо людям.
Христос, на протязі свого євангельського життя звертається до людини, яка хвора і потребує зцілення, тоді Господь питає: «Хочеш бути цілим», тобто хочеш зцілитися? І тут постає перед нами питання: Хто не хоче бути здоровим? Напевно, кожен із нас відповість: «Так, я хочу бути здоровим, хочу позбутися всіх моїх хвороб, хочу бути сильним, розумним, хочу володіти всіма душевними і тілесними силами, які закладені в нас і, які придушені хворобами і гріхом».
Це питання не таке просте, як нам здається на перший погляд, тому що зцілення – це не просто фізичні переміни нашого стану. Питання тут звучить так: «Якщо тобі дати шанс жити дальше таким життям, яким ти живеш, то куди тоді заведе тебе твоє життя?» – до поступового знищення. Процес хвороби, який почався в людині рано чи пізно закінчиться смертю. Чи ти цього хочеш? Чи тобі хотілося б продовжувати життя так, як живеш: веселитися в свою міру, грішити, каятися, ніби струшуючи з себе бруд. У такому випадку можна тільки померти.
Якщо ти тепер отримаєш зцілення – за посередництвом чуда Божого, чи за молитвами святого, чи через Причастя Святих Божих Дарів, зцілення в результаті істинного, глибокого покаяння, то майбутнє життя, здоров’я, цілісність, новизна, котра буде дана, це вже не те життя, що було до цього часу.
Тут життя дається, як новий дар, ніби-то людина померла і знову воскресла. І жити потрібно не по мірках попереднього життя, яке привело тебе до жалюгідного стану, в якому зараз знаходишся.
Від тепер потрібно жити, пам’ятаючи, що все життя, яке в тебе є, твоє фізичне здоров’я, цілісність твого нового життя належить Богові. Бог обдарував нас для того, щоб ми гідно і достойно Божої любові прожили. Як апостол Павло говорить: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені» (Гал. 2,20).
Якщо так розуміти цю проблему, тоді стає зрозумілим питання Христа: «Чи ти хочеш бути цілим? Чи ти просто хочеш, щоб з тебе було знято тягар хвороби для того, щоб було легше, як раніше: їсти, пити, іти за своїми бажаннями, не рахуючись ні з іншими людьми, ні навіть з самим собою?». Якщо ми говоримо: «Так, Господи, я хочу бути зціленим!» – це означає: «Я хочу, щоб сьогодні закінчилося моє природнє існування і почалося нове, котре здійснюється в спілкуванні з Тобою, Господи».
І якщо це питання повстає перед ким-небудь із нас, ми повинні знати, що зцілення означає кінець минулого і початок майбутньої вічності. Тому, що вічність не заключається в тому, що колись, після смерті ми будемо жити без кінця.
Вічність – це наша наближеність до Бога; Він являється самою вічністю, самим життям, самою реальністю. Чи ми готові до цього? Чи ми зможемо знайти в собі мужність, хоробрість, рішучість для того, щоби від Бога прийняти нове життя, розпрощатися з усім тим, чому ми служили в попередньому житті.
Дуже часто у нас може виникнути питання: «Якщо у Христа є сила зцілювати, якщо Христос воскрес і живе в церкві, якщо церкві передана благодать і вона стала місцем поселення Святого Духа, то навіщо люди звертаються до лікарів? Хіба не вистачить звернутися до Бога з тим, щоб Він зцілив? Для чого потрібно якесь людське посередництво?».
І якщо б якась людина сказала: «Я настільки близька до Бога, що не маю потреби звертатися до лікарів; мені тільки потрібно звернутися до Бога і Він мене зцілить» – то це тільки свідчило б про гордість такої людини. Буває, що людина стоїть на межі смерті; і часами потрібно тілесне оздоровлення, не залежно від того близька ця людина до Бога чи ні. І є цікаво відмітити, що один старець, який захворів і був при смерті, не хотів бути вилікованим лікарем; а потім він говорив: «Не відкидайте лікарів. Бог створив лікарство і лікаря, звертайтесь до нього»….