І Глава. Марка 1;40-45

«І приходить до Нього прокажений, благає Його,
і на коліна впадає та й каже Йому:
Коли хочеш, Ти можеш очистити мене!
І змилосердився Він, простяг руку Свою,
і доторкнувся до нього, та й каже йому:
Хочу, будь чистий! І проказа зійшла з нього хвилі тієї,
і чистим він став. А Він, погрозивши йому,
зараз вислав його, і йому наказав: Гляди,
не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові,
і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів,їм на свідоцтво.
А він, вийшовши, став багато оповідати
й говорити про подію, так що Він не міг явно ввійти вже до міста,
але перебував віддалік по самітних місцях.
І сходилися звідусюди до Нього»
(Мр. 1, 40-45).

До Спасителя підходить прокажений, падає перед ним на коліна, і просить його про очищення, – тому, що в той час проказа вважалася за осквернення, за обрядову нечистоту, знаком гріховності – і говорить: «Якщо хочеш, то можеш мене очистити». Ісус змилосердився, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу, очистись».

Ми вже говорили, що Христос був переповнений милосердям, співстражданням до людей і тому нас не дивують його слова: «Хочу, очистись». Але для людей, які оточували його, те, що він доторкнувся до прокаженого, до якого ніхто не посмів би торкнутися, щоб не осквернитися і не стати самому прокаженим показує, що немає такої нечистоти, яку не може очистити Божа любов. І тут маємо пригадати самі себе. Часто думаємо: «Я упав так низько, я такий грішник».

На знак того, що немає нічого нечистого, Христос доторкнувся прокаженого. Хоча Закон Старого Завіту забороняв доторкатися до прокажених, як до нечистих.

Заборона Христа: «Гляди ж, нікому не кажи нічого»: навчає нас, щоб наші добрі діла ми не виставляли на показ. Бо і прокаженому Ісус говорить, щоб він не говорив про нього, хоча знав, що він не послухається і буде говорити про чудо, яке йому зробив Спаситель. Але з другої сторони кожен, хто отримав від когось якесь добро має бути вдячний своєму доброчинцю.

Христос посилає його до священика, бо тільки після того, як священик оголошував людину чистою від прокази, людина могла входити в місто, в іншому випадку його камінням проганяли поза межі міста. В цей же час Господь наказує, щоб він приніс відповідну жертву за очищення, жертву, яку приписує Закон. Це і є своєрідним свідченням того, що він не є противник Закону, навпаки, він дорожить ним, і те, що в Законі говориться потрібно сповняти.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *