ІІ Глава. Марка 2;21-22

Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини,
бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша.
Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки,
бо інакше вино прорве бурдюки,
і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино – у нові бурдюки!”
(Марка 2:21-22)

Про що тут йде мова? Христос приніс єврейському народу і цілому світу нове вчення: не теоретичне учення чи філософські погляди, а нове життя, життя, яке не може вкластися в будь-які формальні категорії. Різницю між цим вченням і вченням Старого Завіту можна визначити так. У Старому Завіті все опирається на Закон; в Новому Завіті вільно дихає Дух Божий; який являється Духом благодаті, тим Джерелом Божим, який робить нас вільними і дітьми Божими.

Хто виконував закони Старого Завіту міг себе вважати за праведного перед Богом. Він нічого не порушив Його волю, йому нема в чому каятися, він чистий перед Богом, він може стояти перед Ним з відкритим лицем, і Господь може прийняти його як Свого вірного друга і слугу.

У Новому Завіті, в Євангелії є місце, де Христос говорить, що ми повинні виконати все, що Він заповідав, і додає: але коли ви все це виконаєте, вважайте себе недостойними слугами: «Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були» (Лк. 17:10).

Чи не означає це те, що все, що ми не робили, все рівно ми ні на що не здатні? Це означає, щоб ми не говорили: «Все, я все зробив, і тепер ми з Богом у розрахунку, з мене вже нічого не спитається». Ззаповіді Христові, не являються законом зовнішньої поведінки. Ці заповіді говорять нам, якими ми маємо бути зсередини, як ми маємо поводитись.

Христос нам говорить: не переносіть категорії Старого Завіту в Новий, не думайте, що можна просто виконати заповіді Нового Завіту, жити Новим Завітом, новою повнотою життя, так само просто, як ви жили старозавітною праведністю.
Нове молоде вино, яке ще бродить, потрібно вливати в нові бордюки, тому що якщо влити це вино в старі міхи, то молоде вино їх прорве. І так воно стається кожний раз, коли людина звертається до Христа і думає, що виконанням Його заповідей, ніби простих наказів, вони робляться праведними перед Ним, вони перестають бути християнами. Вони залишаються людьми Старого Завіту, які не зрозуміли, що закон Христа — закон свободи. Свободи, яка нам дається через синівство, коли ми робимося подібними до Христа.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *