IV Глава. Марка 4, 30-34

«І мовив:
“До чого прирівняємо Царство Боже –
або у якій притчі ми його появимо?
Воно – немов зерно гірчичне, що,
коли сіється у землю, найменше від усіх насінь,
що на землі.
А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину,
а віття пускає таке велике,
що й небесне птаство в його тіні може сховатись.”
І багатьма такими притчами він проповідував їм слово,
оскільки вони могли зрозуміти.
Без притчі не говорив він їм;
насамоті ж пояснював усе своїм учням»
Мр. 4, 30-34.

Маленьке зерно падає на землю, заглиблюється в ній, ніби перестає бути саме собою, заради того, щоб стати одним з грунтом. Потім це маленьке зерно дає плід, і виростає цілий кущ, де можуть сховатися птахи небесні.

І тому слід нам пам’ятати, що не обов’язково ми повинні принести щось величезне, дати якесь свідчення. Іноді одне слово, сказане в свій час, навіть сказане випадково, може людині змінити ціле життя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *