На Ісуса звертав увагу не тільки звичайний народ, але й фарисеї та книжники, котрі шукали зустрічі з Ним. Євангелист Марко говорить, що звістка про Ісуса дійшла Єрусалиму, де про Нього говорили, як про незвичного Учителя. «Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса» (Мр. 7:1).
Книжники та фарисеї давно помічали різницю між своїм вченням та вченням Пророка із Галилеї. Вони шукали нагоди, щоби вступити з Ним в дискусію та принизити перед усім народом, звинувативши Його у відступництві та богохульстві.
І ось така нагода трапилася: одного разу вони помітили, що учні Ісуса Христа їдять немитими руками. Згідно передання старших, якого так прискіпливо дотримувалися фарисеї, слід було добре вимити свої руки перед споживанням їжі. І вони звертаються до Ісуса: «Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?» (Мр. 7:5).
Миття рук перед споживанням їжі? Нам це питання може видаватися смішним, ми на це можемо просто не звертати уваги. Проте, як бачимо, для фарисеїв та книжників ця справа принципова. Оскільки тут йде мова про відношення Ісуса та Його учнів до вже встановлених традицій благочестя.
Ті традиції, яких дотримувалися законопослушні юдеї, були важливі для них, бо пригадували про те, що Бог уклав з ними Союз. Ісус не надавав великого значення тому, що Його учні не додержувалися звичаю щодо миття рук. З точки зору фарисеїв та книжників це виглядало, як загроза існуванню доброго та благочестивого передання. В позиції фарисеїв немає нічого дивного, бо, як і в будь-якій релігії, ми можемо знайти консерватизм щодо дотримання звичаїв та ритуалів.
Після Вавилонського полону у юдеїв виник цілий ряд переказів, правил, про які вони говорили, як про усну Тору. Вони вважали, що всі ці правила були дані на горі Синай разом із Законом. Тому фарисеї та книжники цьому переданню старших надавали надзвичайну вагу, а іноді ставили вище самого Закону.
Обряд миття рук, про який йде мова у Марка 7:3-8, був обов’язковим для священиків. Проте, пізніше, з ініціативи рабинів Шамая (30 р. до Р.Х.) та Гілеля (20 р. до Р.Х.) стали обов’язковими для всього народу, оскільки народ мав бути чистим перед своїм Богом. Ритуальне омиття рук, швидше за все, здійснювалося так: однією долонею зачерпувалася вода та поливалася на іншу руку, в котрій в цей момент не можна було нічого тримати, щоби вода могла проникати скрізь. А, повертаючись з ринку, вони не обмежувалися звичайним миттям рук, як ми це розуміємо, тут потрібно було руки занурити у велику кількість води, бажано навіть у відкриту водойму для очищення від ритуальної нечистоти, котру можна було з легкістю «підхопити», контактуючи з поганами, грішниками чи оскверненими.
Для фарисеїв та книжників було важливим у часі миття рук дійти до ліктя, – це було важливішим за саме миття. Потрібно було також 2 рази сполоснути руки, при цьому використовуючи приблизно 0, 137 л. воли. Так само не кожна ємність була придатною до омивання. Це не міг бути глиняний горщик чи накривка, навіть не дозволялося мити руки іншому, приносячи воду в долонях. Фарисеї та книжники з докорами звинувачують Ісуса, а не Його учнів, бо в їхньому розумінні учень у всьому наслідує свого вчителя.
Євангелист Марко пояснює юдейський звичай: «Бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук, і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду» (Мр. 7:3-4). Ми можемо тут побачити перелік певних предметів, які слід омивати: чаші, глеки, мосяжний посуд.
Ісус, відповідаючи фарисеям, називає їх лицемірами, тобто акторами, та стає на захист Божого слова, котре має незаперечний авторитет для будь-якої людини. Він вказує на помилку фарисеїв, що вони забрали культ, який належить Богу та підмінили його людськими переданнями. «Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді» (Мр. 7:8). Ісус показує Своїм учням шлях до чистоти серця. Щоби бути чистим у Божим очах потрібно, щоби зовнішнє дотримання ритуальної чистоти відповідало внутрішньому настрою. Ісус дорікає Своїм співрозмовникам, що вони Божу заповідь підмінили людськими приписами. Він закликав до повернення, до первісних норм, котрі опираються на об’явленні Бога.
Використана література:
И. Ивлиев. Евангелие от Марка. Богословско-єкзегетический комментарий / (Серия «Современная библеистика»). – М.: Издательство ББИ. 2017.
Ф. Зиг. Евангелие Иисуса Христа от Марка/ перекл. Із пол. Ірини Буряк. Людмили бурлевич. Т.1 – Мінськ, «ПРО ХРИСТО» 2017.
Джорджіо Дзевіні, Lectio divina для щоденного життя: Євангеліє від Марка/ перекл. о. Т. Окіс, О. Бодак, Львів: Видавництво «Свічадо» 2016.
Райт Н. Т. Марк. Евангелие. Популярный комментарый/Пер. с англ. (Серия «Читая Библию»). – М.: Библийско-богословский институт свя. Апостола Андрея, 2008.
Фото ілюстративне, створене:People photo created by jcomp – www.freepik.com