V Глава. Марка 5, 1-10

5 ГЛАВА

Апостоли Лука і Марко, той край, де були біснуваті, називає Гадаринським, за назвою міста Гадари; а Матей називає край Гергезинським, за іншою назвою міста Гергези; обидва ці міста входили до Десятимістя.

Вийшовших на берег, зустрів їх біснуватий, чоловік, одержимий нечистим духом. Євангелисти Лука і Марко говорять про одного, а євангелист Матей про двох: «Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою» (Мт. 8,28).

На думку Івана Золотоустого тут немає розбіжностей між євангелистами. Розбіжність була б тоді, коли б Марко і Лука сказали, що біснуватий був одни, а іншого не було б.

Ми вважаємо оповіді всіх трьох євангелистів: Марка, Матея, Луки правдивими, і мусимо признати, що їх було двоє, але так, як один із них був надзвичайно злобний, а другий у порівнянні з ним був ледь помітний, то Марко і Лука згадує тільки про одного. Він мав надзвичайну силу: розривав ланцюги, якими його зв’язували, жив у гірських печерах, які називали гробами, томущо у них хоронили померлих: «Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв’язати; раз-у-раз його зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням» (Мр.5,3-5) .

Біснуватий іде і визнає Христа Сином Божим.

МАРКА 5, 1-10

Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.
І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу,
що мав у собі нечистого духа.
Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв’язати;
– раз-у-раз його зв’язували кайданами та ланцюгами,
але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.
Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах,
кричав і товк себе камінням.
Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому
і закричав великим голосом: “Що мені, та й тобі,
Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!”
Бо він сказав до нього: “Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!”
Ще й спитав його: “Як тебе звати?” Той же відрік:
“Легіон – мені ім’я, багато бо нас!”
І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю. (Марка 5,1-10)

Побачивши Ісуса, він прибіг і поклонився йому, ніби просячи допомоги і помилування, але слова, котрі він почав кричати суперечать його поведінці: «Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене» (Мр. 5,7).

Звичайна людина, що давно живе в пустині, звичайно, що не могла нічого знати про Христа, між іншим, він називає його Ісусом, визнаючи його Сином Божим. Він смиренно припадає до Христа, а коли він наказує нечистому духові вийти, говорить: «Не муч мене». Такі протиріччя ясно показують, що в цій людині було роздвоєння: не по своїй волі він живе, але ще по чиїсь. Він не просто психічнохворий, але одержимий злим духом.

Звичайно, не сам біснуватий, але злі духи, якими він одержимий заставляють його бігти до Христа і просять його залишити їх в спокою. Вони розуміють, хто перед ними і заклинають його, щоб він не проявив над ними своєї могутності. Під муками слід розуміти пекельні муки, які всі терплять в пеклі: «В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні» (Лк. 16, 23); «І дано їй, щоб не убивала їх, але щоб катувалися п’ять місяців; катування ж їх – як катування від скорпіона, коли вжалить чоловіка» (Одкр. 9,5), «Дим мучення їхнього на віки вічні здіймається, і не мають спочинку вдень і вночі ті, що поклоняються звірові і образові його, і якщо хто приймає клейно імени його» (Одкр. 14,11) .

Вийти із людини демони мають за муку, тому і говорили – не муч мене! Не виганяй нас із нашого житла, тобто із людини. З другого боку, що Господь не буде їх терпіти, але зразу передасть їх мукам, тому і просять, щоб їх не мучили.

Проте ім’я біса: «Як тобі на ім’я», Господь питає для того, щоб інші знали про велику кількість бісів, що вселилися в цього чоловіка. Поскільки перед очима стояла тільки одна людина, то Христос показує із кількома ворогами боровся цей чоловік.

На своє запитання Христос одержує відповідь: «Легіон – мені ім’я, багато бо нас».

Кого запитав Ісус: «Як тобі на ім’я». Людину, яка лежала біля ніг, чи злого духа? Так, як відповів на це запитання злий дух, який говорив устами своєї жертви, то слід визнати, що і запитання було звернене до злого духа.

Легіоном – називається підрозділ війська із 6000 воїнів, на звичайній розмовній мові це означало невизначену велику кількість .

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *