V Глава. Марка 5, 10-20

І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
А було там на узгір’ї велике стадо свиней, що паслося собі.
Тож удалися до нього з проханням:
“Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них.”
І дозволив він їм.
І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней,
тож кинулось стадо – близько дві тисячі! –
з кручі у море та й потопилось у морі.
А пастухи їхні повтікали й порозповідали
про те в місті та по селах, –
то й повиходили побачити, що сталось.

Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого;
сидить одягнений, при здоровому глузді, –
той, що мав у собі легіон, – і полякались.
І розповіли їм очевидці,
як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.
Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
І коли сідав у човен,
заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.
Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього:
“Іди до свого дому, до своїх,
і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою.”
Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те,
що зробив йому Ісус, – отож чудувалися всі.
Марка (5:10-20)

 «І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю» Мр. 5, 10.

Злі духи є свідомі того, що їх очікує вічна мука за їхнє відступництво від Божої волі і ці біси уявили собі, що Христос прийшов перед часом їх мучити і тому просяться: «Щоб не виганяв їх з краю».

Доповнюючи Марка, Лука говорить, що злі духи просили Ісуса, щоб не наказував їм іти в бездну, тобто в таке місце, яке немає фізичних меж, і де немає людей: «І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню» (Лк. 8,31).

Бажаючи ще деякий час залишатися в цій країні, яку населяли у більшості язичники, біси просили дозволу увійти хоч би в стадо свиней, яке паслося недалеко. Тоді вони зразу ж кинулися з кручі і потопилися.

«А було там на узгір’ї велике стадо свиней, що паслося собі. Тож удалися до нього з проханням: Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них. І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо – близько дві тисячі! – з кручі у море та й потопилось у морі» Мр. 5, 11-13.

І тут у нас може виникнути запитання: «Чому Господь допускає те, що біси залишаються на землі, а не відправляє їх в безодню, у місце, на яке вони заслуговують?». І, взагалі, чому Господь допускає одержимість, допускає, що біси впливають на життя людини.

Феофілакт Болгарський це пояснює так: «Поскільки наше життя є боротьбою, Господь не хотів забрати з нього демонів, щоб вони своєю боротьбою з нами, робили нас майстерними борцями». Дозволяє їм увійти у свиней, щоб ми знали, як вони, тобто біси, не пощадили свиней, так і не пожаліли б і цього чоловіка, якщо би його не оберегла сила Божа. Бо біси, будучи ворожими до нас, зразу ж би нас знищили, якщо би нас не оберігала сила Божа. Знай, що демони не мають влади навіть над свиньми і тим більше над людьми, якщо цього не допускає Бог. Але знай і те, що в людей, які живуть по-свинськи і валяються в багнюці тілесних задоволень, вселяються демони, котрі скидають їх в море цього життя з круч погибелі і вони тонуть .

Це місце в євангелії Марка про потоплення свиней багатьох тлумачів Євангелія бантежало, бо виникають питання, навіщо Ісус спричинив своїм дозволом такі збитки власникам свиней і навіщо біси, що ще бажали діяти у цій країні, ввійшовши у свиней, їх потопили.

Напевне, це все відбулося для того, щоб вигнання бісів з чоловіка було підтверджене якимись видимим знаком, щоб сам біснуватий переконався, що Христос дійсно і назавжди ізбавив його від них. До цього слід додати, що Христос дійсно хотів відправити визволеного від злих духів, в його рідне місто, щоб він свідчив про вчинене над ним чудо, а такому посланцю, що мав схиляти серця язичників до Ісуса Христа, йому належало було бути твердо переконаному у тому, що злі духи його залишили; йому потрібно було наочно переконатися в цьому; і ось прозьба бісів дозволити їм увійти  в стадо свиней і їхня раптова погибель, адже перед цим вони спокійно паслися, а тут зірвалися і кинулися з кручі. Погибель свиней і попередження біснуватого відбулося в одному проміжку часу, а це ніби наглядний знак.

На питання: «Навіщо такі збитки завдані власникам свиней», то слід відповісти словами Йова: «Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне» (Йова 1,21). Та й чи, взагалі, можна назвати загибель свиней цкодою? Адже ця подія викликала до Ісуса інтерес жителів навколишніх сіл; інакше вони б нічого не знали про Ісуса і не вірили б своєму співбрату, що він визволений з-під влади злих духів, владою Ісуса Христа. А віра у Ісуса Христа, хоч і не зразу, складає прибуток для душі, котрий перевершує ту шкоду для кишені, від погибелі свиней.

Навіщо біси потопили свиней? Напевне, свині потопилися не з волі бісів. Деякі тлумачі схильні думати, що внаслідок відчуття нової і незвичайної сили, вони кинулися в море.

Гадаринські жителі вражені чудом, а ще й почувши про всі подробиці оздоровлення біснуватого, вони злякалися ще більше, тому і просили Ісуса відійти від їхніх границь. Вони боялися, щоб їм не перетерпіти ще чогось більшого. Втративши свиней і жаліючи над такою втратою, вони відмовляються від присутності Господа.

Біснуватий, навпаки, просив у Господа дозволу бути з ним, він ніби боявся, що біси, коли знайдуть його одного, знову можуть увійти в нього. Господь відсилає його додому і показує йому, що його сила буде охороняти його і за його відсутності. Після цього він посилає проповідувати… і всі цьому дивувалися.

Але тут мусимо зауважити одну річ. Господь не возвеличується, не говорить: «Іди і розкажи, що я тобі зробив»,- але говорить: «Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою» Мр. 5, 19. Так і ми, коли зробимо якесь добре діло, приписуймо його не собі, але Богові .

Гадаринські жителі, охоплені жахом, просили Ісуса, щоб він відійшов від них. Але сім’я його проповіді поніс по Десятимістю зцілений ним біснуватий. І всі дивувалися, переходяти від страху до роздумів про те, що вчинив Господь.

Так і нас, навіть ті нещастя і терпіння, мають вести до пізнання Бога. Господь дає, Господь і забирає, але він різними шляхами нас веде до вічного блаженства, якщо люди не противляться цьому впертістю, наріканнями і відчаєм

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com