V Глава. Марка 5, 35-43

«Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть:
“Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?”
Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги:
“Не бійся! Тільки віруй.” І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
Приходять вони до старшини синагоги в хату, – бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.
Увійшов же й каже: “Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!” І насміхались з нього.
Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.
Взявши ж дівча за руку, сказав до нього:”Таліта кум” – що значить у перекладі:”Дівчино, кажу тобі, встань!”
І притьмом устало дівча й почало ходити, – років же дванадцять мало, – і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.
Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, – і наказав дати їй їсти»
Мр. 5, 35-43.

Зцілення жінки, яка страждала від кровотечі, на деякий час зупинило хід Ісуса Христа. В цей час померла дочка Яіра, і хтось прийшов сказати йому, щоб він більше не обтяжував Учителя. Перша думка згорьованого батька: «Все закінчено». Поки ще смерть не вступила у свої права, він надіявся, що Ісус спасе його дочку; зцілення на його очах невиліковно хворої жінки тільки підтверджувало цю надію, а тепер всі надії летіли крахом: єдина дочка померла, зцілити її уже неможливо.

Бачучи відчай прибитого горем батька, Ісус промовив: «Не бійся! Тільки віруй» (Мр. 5, 36). Яір не міг зрозуміти цих слів, бо до цього часу Господь тільки зціляв, але не було ще випадку, щоб він когось воскресив, тобто повернув до життя.

Люди, начальника синагоги, вважали Христа одним із звичайних вчителів, тому просили прийти і помолитися над дівчиною, а на останок, коли вона померла, подумали, що вже немає потреби після смерті, щоб Ісус йшов у дім Яіра. Господь підбадьорує батька: «Тільки віруй».

Між іншим не дозволяє нікому іти за собою, крім тих трьох учнів, тому що смиренний Ісус нічого не хоче робити напоказ.

«Приходять вони до старшини синагоги в хату, – бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми» (Мр. 5,38).

За звичаєм юдеїв, рідні померлого не задовільнялися тим, що самі оплакували своїх померлих, але наймали також так званих плакальщиків, які займалися цим «професійно».
Оплакувати можна тільки померлих, а дочка Яіра зараз буде воскрешена, тому плакати над нею непотрібно.

Використана Література

Б. И. Гладков. Толкование Евангелия. — Сергиев Посад: Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 2008. С. 345
Благовестник, или Толкование блаженного Феофилакта, Архиепископа Болгарского. В 3 т. Т.1. — К.: Типография Киево-Печерской Лавры, 2006. С. 260

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *