VI глава. Марка 6, 7-12

«І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, – ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець; щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі. І говорив їм: “До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти. А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов – на свідоцтво їм.” Вони, вийшовши, проповідували покаяння» (Мр. 6, 7-12).

Відкинутий своїми земляками, Ісус продовжує проповідь по навколишніх селах та містах, повертаючись до приморського берега. В часі цієї подорожі він посилає на проповідь апостолів.

Господь хоче, щоб вони самі ходили по Галилеї і на власному досвіді зрозуміли яка важка та трудна справа – проповідь. Подорож по двоє була корисна тим, що вони являлися достовірними свідками, з точки зору юдейського закону: «Не має вартости один лише свідок проти кого-небудь на будь-який переступ, чи на будь-який злочин, чи будь-яку провину, що ними хтось ізгрішить: на слово двох свідків або на слово трьох свідків справа стане чинною» (Втор. 19,15).

Вони могли також надати один одному допомогу у випадку хвороби або якогось нещастя.

Знаючи, що євреї будуть вимагати якогось знаку їх посланництва, Господь дав їм владу над нечистими духами, але, щоб ця влада не послужила джерелом духовної гордості, Господь у наступних настановах призиває своїх учнів до примирення.

Проповідь апостолів мала послужити доказом наближення Царства Небесного і знищення царства диявола і гріха. Як посланці небесного царя, який роздає найвищі блага, вони повинні були подавати ці блага іншим людям і не піклуватися нічим земним, необхідним для земних подорожей.

Апостоли проповідували покаяння, як засіб до вступлення в Царство Небесне, зцілювали хворих, помазуючи їх єлеєм.

В посланництві апостолів на проповідь і в даруванні їм повної влади над духами нечистими, і над хворобами, була показана найвища влада самого Ісуса Христа і його перевагу над усіма старозавітними пророками. Він не тільки сам проповідує і чинить чудеса, але і іншим дає цю владу, і вони діють в Ім’я Ісуса Христа, і при тому з такою силою, як ні один із пророків, що жили до нього.

Господь говорить апостолам, щоб вони нічого не брали з собою в дорогу… ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець, щоб таким чином навчити їх некористолюбності, і, щоб інші, дивлячись на них розчулювалися, коли вони будуть проповідувати та навчати про некористолюбство.

«В який дім би не зайшли, там перебувайте», – наказує їм перебувати в одному домі, щоб не подумали, що вони змінюють місце проживання, заради вигоди і користі для себе, ходячи то від одних, то до других.

«А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас», то повинні струсити порох, пилюку зі своїх ніг, на знак того, що вони здійснили далеку дорогу заради вас, без всякої користі, а в знак того, що вони нічого не взяли у них, навіть пилюки дорожньої, щоб це було «на свідоцтво їм», тобто на викриття осудження.

Про те, що апостоли намащували олією хворих, говорять Марко і Яків, брат Божий в своєму соборному посланні: «Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє» (Як. 5,14).

Єлей корисний буває при хворобах, він використовується при освяченні і символізує Божу ласку і благодать Святого Духа, якою ми позбавляємося від хворіб.

Євангелист Марко відрізняє вигнання бісів від зцілення хворих. Намащення єлеєм, як у давнину, так і тепер, особливо на Сході, має лікувальне значення і використовується як антисептичний засіб. Але апостоли використовували єлей більш, як символ тієї зціляющої дії, яку вони хотіли звершити над тим чи іншим хворим. Подібно, як це робив сам Христос над сліпим, коли помазав грязюкою його очі. Застосовуючи єлей, апостоли таким чином спрямовували хворих до віри, що апостоли можуть їм допомогти, а тільки після уже здійснювали зцілення, звичайно, коли на це була воля Божа.

«…й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали» (Мр. 6,13) – паралельне місце до цього уривку: «Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє» (Як 5,14). Це ясна вказівка на застосування єлею з молитвою і вірою для зцілення хворих, це в результаті і лягло за основу Таїнства Єлеопомазання.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.