В 7 розділі євангелиста Марка ми спостерігаємо суперечку Ісуса із фарисеями. Тут йде мова про «передання старших». Що ж це за передання?
По-перше, слово «закон» означало для юдея Декалог, тобто 10 Заповідей Мойсея. По-друге, це П’ятикнижжя Мойсея, тобто перших 5 книг Святого Писання. Проте в 5-4 столітті до Р.Х. постає серед юдеїв особливий клас законників, яких ми знаємо як книжники. Вони не задовольнялися загальними вказівками та намагалися закон якось розшифрувати та уточнити. Таким чином поступово заповіді закону обросли тисячами правил, котрі регулювали побут та кожен крок правовірного юдея.
Довгий час ці правила залишалися як усне передання. Їх передавали та вивчали вчителі закону. Це була так звана усна Тора або Передання старших. І тільки в ІІІ ст. після Р.Х був складений кодекс цих правил, відомий нам як Мішна.
Іван Золотоустий пише, що законники та фарисеї не говорять: Чому Твої учні переступають Закон Мойсея, але чому Твої учні порушують Передання старших. Бачимо, що старозавітні священики багато вводили нового, хоча Мойсея під страхом заборонив їм нічого нового не додавати чи віднімати, говорячи: «Не додавайте нічого до того, що я вам заповідаю, і не віднімайте нічого, пильнуючи заповіді Господа, Бога вашого, які я вам заповідаю» (Втор. 4:2). Тим не менш, це їх не зупиняло. Вони свої правила прирівнювали до Закону.
В тій дискусії, котра відбулася між книжниками та Ісусом мова йде про миття рук перед їжею, тобто про частину загальних правил щодо обрядової чистоти. Книжники та фарисеї звинувачували Ісуса в тому, що вони їли немитими руками, порушуючи норми благочестя. Маємо розуміти, що тут йде мова не просто про дотримування гігієни, оскільки в стародавньому світі не завжди цих норм дотримувалися, особливо це стосується тих місць, де був брак води чи, взагалі, її відсутність. Більше значення мала обрядова нечистота, правила ритуального омиття. Не фізичний бруд бентежив древніх юдеїв, а ритуальна нечистота. Тому вони ноги мили при вході в дім, тому і руки вмивали перед їдою.
В єврейській традиції поняття чистоти тісно пов’язане із одкровенням Бога про Себе та Його святістю. Бог Ізраїлю святий і цього Він вимагав від Свого народу. (пор. Лев. 19:2; 20:26). Господь закликає ізраїльський народ бути вільними від гріха, а це означало бути вільними від моральної нечистоти, а також вільними від нечистоти ритуальної. Морально нечистою людина може стати тоді, коли вона свідомо порушує Божий Закон. Здобути ж моральну чистоту можемо тільки тоді, коли Бог простить нам наші гріхи (пор. Єр. 31:34; 33:8; Мр. 2:7-12). Тільки Бог може людині дати знову чисте серце (пор. Пс. 50(51):11-12). Несвідоме порушення Божого Закону також вимагало очищення. І для цього служили певні обряди (пор. Лев. 1:4).
Обставини, за яких людина ставала ритуально нечистою, були точно означені приписами. В них були описані також і обряди очищення, щоби людина могла знову стати перед Богом та брати участь у спільноті, котра дотримується закону та передання старших. При звершенні ритуалів очищення слід було також мати певний внутрішній настрій: розкаяння у своєму вчинку та твердий намір іти шляхом чистоти. Чимало із цих приписів виникли в традиції вже тоді, коли було завершено написання Тори. Про деякі із них говориться у Марка 7:1-14. У зв’язку з цим деякі учні Ісуса не зберігали певних приписів, фарисеї та книжники питаються у Нього: «Чого Його учні порушують передання старших, а Він не робить їм жодних зауважень?».
Для Ізраїля відрізняти чисте та нечисте було надзвичайно важливим. Все, що може наблизити до Бога для них було чистим і такими були усі ті тварини, котрих можна було приносити в жертву Богові Ізраїлю. Там чи читаємо: «Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів, і приніс всепалення на жертовнику» (Бут. 8:20). Все інше, що не могло бути допущене до Бога називалося нечистим. І в 11 розділі книги Левіт ми бачимо досить довгий список нечистих тварин, котрих не можна було вживати як їжу, а, відповідно, і приносити в жертву Богу. Нечистими вважалися не тільки певні тварини, але також і мертві тіла, хворі на проказу та люди, котрі осквернили себе переступленням Мойсеєвого Закону.
Тому кожен, хто прагнув наблизитися до Бога, мав оберігатися від всього нечистого. І саме про збереження такої ритуально чистоти існувало чимало приписів, як у письмовій так і в усній Торі, а той, хто все ж таки за певних обставин ставав нечистим, то мав пройти обряд очищення через омиття чи жертвоприношення.
Оскільки на вулиці, на базарі чи в інших місцях скупчення народу правовірний ізраїльтянин міг постійно доторкатися до нечистих предметів чи людей, якихось грішників, приходячи до свого дому мав здійснити обряд омиття, особливо перед трапезою, коли промовлялася молитва благословення, тобто, коли людина молитвенно входила в контакт із Богом. перед початком трапези чи в часі, коли подавалися інші блюда, слід потрібно було також мити руки, згідно строгих правил. Нехтування цих правил вважалося не просто нечистим, але прирівнювали людину до одержимості.
Так в Уілляма Барклі в коментарі на Євангелія від Марка ми знаходимо досить дивні на наш погляд приклади дотримування ритуальної чистоти. Так, він говорить про одного рабина, котрий одного разу забув помити руки, а після його смерті його похоронили, як відлученого від синагоги. Інший рабин, котрий знаходився у римській в’язниці використовував воду, яку йому давали воїни для пиття, вкінці кінців мало не помер від спраги, оскільки думав, що йому краще зберегти обрядову чистоту, аніж вгамувати спрагу. Ось таке сліпе дотримання обрядовості в очах фарисеїв та книжників було справжньою релігією. Такі ритуали, обряди та правила вони вважали сутністю служіння Богові. Справжня суть релігії була прихована під лавиною заперечень та правил.
Використана література:
И. Ивлиев. Евангелие от Марка. Богословско-єкзегетический комментарий / (Серия «Современная библеистика»). – М.: Издательство ББИ. 2017.
Ф. Зиг. Евангелие Иисуса Христа от Марка/ перекл. Із пол. Ірини Буряк. Людмили бурлевич. Т.1 – Мінськ, «ПРО ХРИСТО» 2017.
У. Баркли. Толкование на Новый Завет <https://bible-teka.com/barclay/> (дата звернення 22.06.2019).
Йоан Золотоустий, Бесіди на Євангеліє від Матея 51,1 (Творения Святого отца нашего Иоанна Златоуста Архиепископа Константинопольского в русском переводе Т.7) Свято-Успенская Почаевская Лавра 2005.