Чимало людей вважає, що присутність Бога швидше пов’язана з судом, а не з благословенням. І це не дивно. Якщо ми розглянемо життя грішника, то присутність Божа буде завжди в нього викликати страх та суд. Коли ж глянемо на життя праведника, то Господь завжди приносить благословення, радість, мир, щастя та добро.
У житті як грішника, так і праведника завжди перебуває Бог. Тільки від людини залежить чи впустить вона Його у своє життя, чи дальше продовжуватиме жити так, ніби Його не існує, ніби Він десь там, дуже далеко, перезавантажений Своїми клопотами. І тоді людина розпочинає вагатися у силі Божій, особливо це стається тоді, коли її спіткають хвороби, страждання, розчарування, невдачі. І тоді вона не помічає, а інколи й не хоче розуміти, що у розпал хвороби вона отримує саме від Бога бажане полегшення та підтримку. У найстрашніших та найважчих стражданнях людина відчує простягнуту Божу руку допомоги й розради, залишається тільки прийняти її. Завжди, якими б важкими не були обставини, якою б страшною не була невизначеність, посеред гармидеру, шуму та страху є Бог, Котрий ніколи не покине і не залишить.
Присутність Господа не завжди може відбутися швидко й зрозуміло. Учні багато днів чекали в світлиці, перш ніж на них зійшла сила Святого Духа: «Він діє для тих, хто на нього чекає» (Іс. 64:4). І для нас важливе очікування, але не у страху, а в молитві та вдячності. Щоб по-справжньому усвідомити й зрозуміти присутність Бога, потрібно сплатити ціну. Ось лише кілька думок, на які слід звернути увагу:
- Гріх треба розпинати, а не балувати. Зло рідко виглядає неправильним, доки не досягає своєї мети, тоді воно просто руйнує й нищить людину. Щоб по-справжньому відчути присутність Бога, ми повинні зруйнувати джерело гріха.
- Страх гасить віру. Страх – це нестача довіри Богу. Страх буде пригнічувати Його силу і присутність у нашому житті, якщо ми не будемо сміливо діяти. Страх робить нас неефективними, непродуктивними, негативними, злими, пригніченими, незадоволеними, збентеженими та критичними. Він висмоктує з нас духовне життя.
- Брак бажання. Дуже важко примусити людей приходити до церкви, якщо єдиною розвагою там є Бог. Духовний голод або його відсутність говорить багато про що: якщо молитва нас стомлює, поклоніння таке далеке, незрозуміле й тьмяне, а церква неактуальна, ми починаємо вмирати духовно. Відсутність бажання пізнати Бога гасить Його присутність. Якщо ми не шукаємо Його, ми і не знайдемо Його.
- Гнів заважає присутності Бога? Апостол Яків пише: «Бо гнів людини не чинить справедливості Божої» (Як. 1:20). Гнів віддаляє нас від пізнання волі Божої та служіння людям.
- Гордість гасить силу Духа. Серце, сповнене гордості, каже: «Мені більше не потрібен Бог… Зі мною і так усе гаразд. Я християнин ціле своє життя. Я щодня читаю Біблію». Бога не вражають наші успіхи у знанні Біблії. Ми можемо знати Біблію, але не мати Божої присутності. Ми можемо знати Святе Писання, але залишатися зарозумілими і неспроможними любити.
Якщо хтось із нас ледве тримається на плаву життя, якщо комусь здається, що все життя валиться, що все летить в темряву й пітьму, не зневірюйтеся, а ще міцніше вхопіться за край Його одежі. Адже можна будь-коли повернутися в обійми люблячого Бога, потрібно тільки щиро покаятися, подолати страх, відкинути гріх і відчути Його волю та присутність знову. Бо тільки в Його Імені є сила, яка здатна все виправити і все подолати.