«Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки будуть. Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміте ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке» (Лк. 21:11;28).
Коронавірус, відомий як COVID-19, викликав по цілому світу велике сум’яття та страх. Футбольні ігри скасовуються, театри закриваються, в школах не проводиться навчання, поїздки обмежується, в країнах оголошений надзвичайний стан та суворий карантин. Наш світ оточений невидимим ворогом, котрий прагне знищити усіх нас. Ми опинилися у владі паніки, страху, відчаю та нерозуміння як з цим боротися, як допомогти собі й іншим?
Бачачи швидке поширення пандемії, котра забирає тисячі життів, ми повинні згадати слова Христа. Він попереджає нас, що в кінці світу будуть хвороби й епідемії. В останні роки ми зіткнулися із SARS (важкий гострий респіраторний синдром), свинячим грипом, відомим як H1N1, еболою, пташиним грипом, MERS (коронавірус близькосхідного респіраторного синдрому), вірусом лихоманки Західного Ніла і тепер COVID-19. Чи може цей вірус свідчити, що наше визволення наближається? Свідчити, що гряде кінець світу? Ісус прийде … і дуже скоро?
Коли в життя Ісаї прийшли випробування та потрясіння, його відповіддю було підняття очей до неба: «… бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли Його риз наповнювали храм. Над Ним стояли серафими» (Іс. 6:1). Прийшов час, щоби ми підняли свої очі до неба… стоячи на колінах. Благаючи Бога прощення та милосердя над нашою землею.
«Бог нам прибіжище і сила; у нещастях з’явився з дужою допомогою. Тим не злякаємось, хоч би й земля провалилась і гори захиталися серед моря» (Пс. 46:2-3).
«Ти, що живеш під Всевишнього покровом, що у Всесильного тіні пробуваєш, скажи до Господа: «Моє прибіжище й моя твердиня, мій Боже, на котрого я покладаюсь». Він бо спасе тебе від сітки птахолова і від погибельного мору… Ти не злякаєшся ні страху вночі, ані стріли, що вдень літає, ані чуми, що в пітьмі бродить, ані зарази, що нищить опівдні. Нехай і тисяча упаде біля тебе і десять тисяч праворуч від тебе, – до тебе не підійде» (Пс. 90:1-3;5-7).
Прийшов час молитися за себе, за свої сім’ї, свою країну і всіх тих людей по цілому світу, життя яких спустошує ця страшна епідемія. Прийшов час, щоби впасти на коліна та визнати свої гріхи, свою розгубленість, своє незнання, як справитися в даній ситуації. І просити Бога про милосердя, любов та благословення. Пам’ятаючи, що Він з нами завжди: в часи радості та щастя, відчаю та зневіри, лиха та горя, хвороби та лиха. «Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28:20)
Фото ілюстративне: PIXABAY