Час суддів добігав до кінця. Пророк Самуїл вже був старим, а його сини так і не стали суддями Ізраїлю. Тоді старійшини Ізраїлю почали вимагати у Самуїла: «Дай нам царя, щоб нами правив!» (І Сам. 8:6)
Державна влада Ізраїлю поступово розвалювалася, люди керувалися особистими інтересами, жагою до збагачення та власною вигодою, перестали звертатися до Бога та дотримуватися Його Законів. І в міру того, як Божі закони для Його народу втрачали свою силу та цінність, стан їхніх сердець також погіршувався.
Пророк Самуїл робить те, що йому каже Господь: він описує старійшинам, яким саме буде їхній цар, як він буде чинити. Цар дорого обходиться людям не тільки в фінансовому плані, але й у керуванні державою, бо вся влада належить тільки йому, він контролює сім’ї, бізнес, життя ізраїльського народу. Царі починають приводити до влади своїх друзів, тому у інших людей не залишається жодного вибору. Такі закони нашого світу. Так було колись, те ж саме ми бачимо і сьогодні.
Що ж тоді залишається нам, християнам? Адже наш Цар, Бог та Спаситель – Ісус Христос, Цар над царями, єдиний Цар із серцем, готовим віддавати, а не забирати. Коли Самуїл намагається пояснити старійшинам, щоби ті не назначали царя із людей, то отримає відмову та непослух. Вони вже все вирішили, вони не послухалися ані пророка Самуїла, ані Бога, Котрий говорив через нього.
Щоб ми бачимо сьогодні? Царів і дальше починають вибирати із людей, відкидаючи Бога, голос сумління та здорове мислення. Вони ж починають керувати країнами, людьми, зводячи кумирів та бовванів. Ми ж, християни, повинні пам’ятати, що навіть в умовах демократії всі проблеми розпочинаються із серця людини. Ми покликані поважати та цінувати кожну людину, як Образ та Подобу Бога Живого, але поклонятися, возносити, дякувати тільки Одному Богу.
Боже, стань нашим Царем, допоможи нам, щоби закінчилися кровопролиття, подай мир не тільки нашим душам, але цілому світу.