Коли Ісус простив жінку, спійману на перелюбі, Він порушив культурну норму, котра вбачала в жінці тільки особисту власність. Коли Він розпочав жваву розмову із жінкою біля криниці, Він порушив всі соціальні правила. Коли Він зціляв у суботу, Він негативно впливав на фарисеїв. Його слова досить різкі: «Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, – ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив! Не судіть з вигляду зовнішнього – судіть справедливим судом!» (Ів. 7:23-24).
Ісус завжди намагався показати викривлені та застарілі людські «правила». Коли ж мова торкалася моральних законів Біблії, Він завжди їх обороняв та відстоював.
Сьогодні чимало людей намагаються оновити Біблію. Деякі навіть висувають гіпотези, що оригінальні версія Біблії – застаріла, намагаючись висміяти Церкву, що вона цитує послання 2000-літньої давності.
Тим, хто прагне щось змінити в Біблії, зовсім не цікава концепція гріхів, моральні приписи. Їм подобається концепція Ісуса. Він – крутий. Він – реформатор. Він – завжди за соціальну справедливість. Коли ж мова торкається самої моралі, то Ісус ніколи не пом’якшує Біблію, але, навпаки, посилює її.
Ми бачимо жінку, котру спіймали на перелюбі, котру готові каменувати навколишні. Ісус виявляє до неї надзвичайне милосердя. Коли ж Він навчає, то Його слова звучать доволі страшно: «Хто з вас без гріха, – нехай перший кидає у неї камінь!». І знову нахилившись, писав по землі. Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. Підвівся Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?». «Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши» (Ів. 8:7-11).
Ісус ніколи не осуджує людини. Він підтримує, укріпляє у вірі, навчає.
«Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт. 5:27-28).
«Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний» (Мт. 5:21-22).
Ісус не прийшов, щоби пом’якшити Боже Слово. Він прийшов, щоби ми прийняли Його в своє серце, щоби ми шукали Його та жили Ним. Тому слід усвідомити, що Біблія залишається незмінною. Культура еволюціонує, тільки не Біблія, не Боже Слово, яке назавжди залишиться незмінним, святим та вічним.