Камертон покаяння

Великий Канон Андрея Критського – школа покаяння
Частина 7

Іноді найдорожчий та найкращий музичний інструмент може видати такий звук, від якого в’януть вуха. Тоді такий інструмент потребує того, щоб його настроїли. І для того, щоб цей процес проходив легше існує такий прилад, який має назву – камертон. Єдиним завданням камертона є видавати звук еталонної висоти.

Для того, щоби ми, християни, змогли краще себе налаштувати на піст, на духовний подвиг Великого Посту, у перші п’ять днів Великого Посту ми молимось Велике Повечір’я із каноном Святого Андрея Критського. Цей канон є своєрідним камертоном еталоном покаяння та духовного життя.

Прислухаймось до його слів, до того, як цей канон промовляє до нас…

«Подібно до Каїна, окаянная душе,

принесли ми Творцеві

нечестиві діла і жертву порочну,

ціле пусте життя своє – тому і засуджені» (1 пісня Великого Канону).

У книзі Буття читаємо: «По якомусь часі Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі. Та й Авель приніс жертву – з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. І сказав Господь до Каїна: «Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні – гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати».

Святе Писання не пояснює нам: чому ж саме не була прийнята жертва Каїна? Ми не знає якихось подробиць його життя, котрі б прояснили нам цю ситуацію. За багато років богослови намагались зрозуміти, що ж саме відбулося там. Для нас важливим є те, що Господь приймає наші молитви, якщо вони виходять із чистого серця. Серця, в якого немає жодної вади, жодного гріха чи пристрасті. Серця, котре сповнене вдячністю Богові за все, що Він чинить нам: за наше життя, за наших батьків, дітей чи внуків, за цей прекрасний світ.

Наше сумління, наша совість підказує нам, що Господь благий, Він добрий, Він завжди піклується про нас. Та нам не менш важливо є пам’ятати: якщо ми молимось, а за пазухою тримає камінь, то чи вислухає Господь цю молитву? Чи була Богові приємна жертва того, хто складав цю жертву під впливом своєї гордості та свого самолюбства.

Ми не знаємо життя Каїна до історії його жертвоприношення, проте наш досвід підказує, що із поганого джерела доброї води не поп’єш.

А чи запитуємо ми себе: чи наше серце є тим «джерело чистим»?

Чи задумаємось ми про це раз на рік, у часі передпасхальної сповіді? А чи, можливо, ми про це думаємо від сповіді до сповіді? Чи усвідомлюємо, що ми іноді забруднюємо нашу душу такими гріхами, про які навіть не хочемо роздумувати?

Фото ілюстративне: Pixabay

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *