Великий Канон Андрея Критського – школа покаяння
частина 6
«Перевершив я Каїнове вбивство й свідомо став убивцею душевного сумління, оживлюючи тіло, поборював я душу злими моїми ділами».
Каїн – первородний син Адама та Єви, піднявши руку на свого брата, Авеля, став на землі першим вбивцею.
Господь не відвертається від нас, не залишає нас у гріхах, але завжди готовий прийти та допомогти нам піднятися. Тільки не завжди ми прагнемо цього. Нерідко стається так, що ми не боїмося Бога та його чоловіколюбивого суду, а завжди засуджуємо свого ближнього. Брати, Авель та Каїн, разом прийшли перед Богом, щоби принести Йому дари. Один приніс Йому жертву від своїх первородних овець, а інший – те, що дала йому природа, те, що було плодом його рук.
«Не уподобався я, Ісусе, до праведного Авеля і ніколи не приносив Тобі дарів приємних, ані діл боговгодних, ані жертви чистої, ані життя непорочного».
Іван Золотоустий повчає нас, що Господь не видиться на наші обличчя, але нагороджує наші наміри, випробовуючи таким чином, наше духовне розположення.
Призадумаймося: чи ми приносили коли-небудь Богові дар приємний? Що може бути таким даром?
Святе Писання навчає нас, яка саме жертва приємна Богу: «Бо я бажаю милості, а не жертви…» (Ос. 6:6). Поглянь, моя душе, і задумайся, що ти приносиш Богу. Чи твоя жертва є Йому приємна?