Ми знову входимо у дні Різдвяного Посту

28 листопада розпочався Різдвяний піст, ці дні готують нас до зустрічі Різдва Христового. Різдвяний піст – це очікування приходу Христа в цей світ. Мудреці принесли Ісусові свої дари, пастухи радісно поклонились Йому, а з чим ми прийдемо до Ісуса, що ми принесемо Йому? Добрі справи, діла милосердя, слова підтримки та розради – це як один із варіантів нашого приготування до Різдва. Проте не слід нам забувати і про молитву та піст.

«Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі» (Лк.1:5-7).

Коли ми читаємо про «часи Ірода чи про правління кесаря Августа», то розуміємо, що тут мова іде про певну історичну епоху. Тут говориться про конкретних правителів, які жили у певній історичній епосі, в котрій народився Ісус.

Про яку ж епоху розказується в Євангеліях?

Під владою Римської імперії, після довгого часу громадянських воєн, нарешті, запанував мир. Римом правив перший римський імператор Октавіан Август. В місті розвивається наука та мистецтво. Саме при Августі творили такі римські поети, як: Вергілій, Горацій, Овідій. Здавалось, що наступив золотий вік світу. Поступово до імператора починають ставитись як до бога, імператорам ставлять статуї, на їхню честь будуються храми.

В 63 році до н.е. римляни завоювали Єрусалим, Юдея стала ще однією провінцією Римської імперії та втратила свою незалежність. Після довгої боротьби за владу в 6 році до н.е. Ірод, при підтримці римлян, захопив владу. Хоч Ірод був вихований в юдействі, він був наполовину арабом, а наполовину ідумеєм, тому не мав жодних прав на юдейській престол. Тому й не дивно, що він намагався знищити всіх, хто міг би претендувати на царський престол.

Ірод намагався насадити в Юдеї еллінську культуру, він побудував театр, де проходили гладіаторські бої, в містах встановлював статуї. І це все викликало у благочестивих юдеїв, м’яко кажучи, роздратування, бо для них зображувати будь-що, а тим більше статуї – це порушення другої Заповіді Декалогу. А тим більше вбивати людей заради розваги.

Ірод був тираном, який грабував свій власний народ. Юдеї очікували свого справжнього царя, спадкоємця царя Давида, Спасителя, котрий має прогнати чужоземців із Юдейської землі. Цей очікуваний цар очистить людей від їхніх гріхів, знищить ворогів, і всі народи пізнають Господа та поклоняться Йому. Бог буде царювати над Ізраїлем і наступить Царство Боже.

Про це говорили пророки, зокрема, пророк Ісая у 60 розділі: «Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою! Бо темрява окриває землю, і темнота народи, а над тобою Господь сяє: слава його з’явилась над тобою. Народи йдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску. Поглянь навколо твоїми очима й подивися: усі вони збираються, йдуть до тебе! Сини твої здалека прибувають, дочок твоїх на руках носять» (Іс. 60:1-4).

Можемо побачити, що Римська Імперія, з її культурою, та Юдея, з її вірою, – це два ворожі одне одному світи. В одному світі панують мистецтва та розваги, править імператор-цар. В іншому світі відкидають розваги та очікують, коли Бог проявить себе як цар. І на це все Бог моє Свої помисли, Свої плани.

Ця ж історія продовжується і сьогодні: є світ, з його катаклізмами, розвагами ненавистю, а є – Бог. Нам важливо пам’ятати про все, а особливо тоді, коли хвилі житейського моря поглинуть нас. Не опускаймо руки, не переставаймо пробиватись на зустріч Богу, де можемо побачити зовсім інше життя, зовсім іншу перспективу, а цією перспективою є Христос.

Юдеї очікували Месію і Він прийшов. Правда, зовсім не так, як вони собі уявляли, але Він прийшов. Ми теж зараз очікуємо на Різдво, на прихід Ісуса в наші душі, в наше життя. Для нас важливо, не дивлячись на всі виклики та потрясіння, жити так, як жили Захарія та Єлисавета: «Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно» (Лк. 5:6).

Тоді обов’язково ми помітимо і відчуємо прихід Ісуса!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.