Звертаючись до людей, Спаситель говорить такі слова: «Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною» (Мр. 8:34). Цей хрест ми повинні пронести через все своє життя, споглядаючи на хрест Ісуса Христа. Всі ми чудово розуміємо, що хрест – це символ нашого спасіння, бо Сам Творець світу помер на ньому. Але, як саме, як конкретно, він може відноситися до нашого життя? Спочатку нам потрібно переосмислити наші скорботи та порівняти їх зі стражданнями Христа. Досить часто ми ниємо через свої хрести, нарікаємо на своє тяжке життя. Гляньмо на Христа: безневинного, чистого, світлого, люблячого. Що переніс Він? Яким був Його земний та смертний хрест? Люди, котрі були свідками Його надзвичайних чудес, розпинають Його, як жахливого злочинця. Якщо безгрішний Божий Син все це переніс заради нашого відкуплення та спасіння, то як ми можемо нарікати через свої малі скорботи чи випробування?
Хрест, який Господь дає нам нести, для кожного свій особливий, підібраний під нашу силу. Апостол Павло говорить: «Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести» (І Кор. 10:13). Господь знає, що кожна людина грішна, що кожному із нас потрібен добрий лікар. І Він, як той Добрий Лікар, заради нашого спасіння прагне зцілити та оздоровити нас. Без Божої волі з нашої голови і жоден волосок впасти не може, всі обставини нашого життя відбувається під Його проводом. Тому нас слід зупинитися і перестати нарікати на свій життєвий хрест, щоби наше життя привело нас до спасіння. Якщо ми і дальше будемо нарікати, плакати, порівнювати себе з іншими, то цим ми не тільки не робимо крок до зцілення та виправлення, але, навпаки, відтягуємо можливість нашого спасіння, бо хрест все рівно нам потрібно нести, як поніс його Ісус.
Перед нами три голгофські хрести: Хрест Спасителя, хрест розкаяного розбійника, котрий закликав: «Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого». І додав: «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство» (Лк. 23:41-42) та хрест безумного розбійника, який привів його не до спасіння, а до вічної погибелі. Так і весь людський рід, всі несуть свої хрести: проте, одним він служить для спасіння, тим, котрі з вірою, вдячністю, надією на Божу допомогу несуть їх; а іншим, тим, котрі нарікають, зневірюються, відвертаються від Бога він служить зовсім не для спасіння.
Порівнюючи з тим хрестом, котрий ніс Спаситель, всі наші, як нам здаються такі важкі хрести, – ніщо. Його хрест дає нам сили нести свої особисті хрести, навчає не зневірятися в тяжких обставинах життя, не вважати їх безвихідними. Хрест Господа увібрав в себе всі наші хрести. Пам’ятаймо про це та з вдячністю несімо всі ті маленькі хрести, котрі Господь дав кожному із нас. Щойно, коли ми без нарікань приймемо свій хрест, Сам Господь невидимою рукою буде підтримувати нас та допомагати його нести.
Несімо свій хрест, кульгаючи, спотикаючись, падаючи, але йдімо вперед за Христом. Не біймося насмішок, скорбот, байдужості, нерозуміння, котрі будуть зустрічатися на нашому шляху, бо ж Сам Христос говорить: «У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ» (Ів. 16:33).
На всіх тих, хто не покине свій хрест, вкінці шляху очікує Царство Боже, заради якого прийшов у наш грішний світ Син Божий. Недаремно в Церкві одночасно існують два поняття: Хрест та Воскресіння. Господь пройшов через Голгофу та не залишився на ній, а Воскрес до нового життя. Ми також воскреснемо. І, якщо наш життєвий хрест буде прибивати нас до землі, пригадаймо: «Хто витриває до кінця, той спасеться» (Мт. 10:22). За кожним хрестом, за кожною Голгофою нас очікуватиме воскресіння. Ось чому не безглузді всі наші страждання, скорботи, хвороби і навіть сама смерть. Якщо ми будемо наслідувати Господа в Його стражданнях, любові та терпіннях, тоді Хрест Ісуса стане для нас тим ключем, котрий відкриє двері Вічного Життя.