Бувають такі питання, що тебе вводять в ступор: коли ти не знаєш, що маєш на це відповісти. Ось так само мене недавно запитали: «Що я можу сказати про перстень царя Соломона?».
Якщо подумати логічно, то чи цар Соломон мав перстень? Напевне, що мав. Оскільки його носили і інші правителі, перстень був символом влади. Пригадаймо, коли фараон призначив Йосифа своїм, так би мовити, намісником, то він дав йому перстень (пор. Бут. 41). Швидше за все серед скарбів царя Соломона перстень був і, напевне, що не один.
Проте тут постає друге питання: «Чи ми знаємо, як той перстень міг виглядати, що на ньому могло бути зображено чи написано?». Щодо цього, то маю досить великі сумніви. Тут мова йде не про Середньовіччя, де нас відділяють якісь кілька століття, але мова про більше як три тисячі років. В Біблії ніде нічого не сказано про перстень Соломона. Ті розповіді, які ми знаходимо, виникли вже після смерті Соломона і набагато пізніше (мова йде про 1000 – 2000 років після його смерті), так щодо достовірності тих описів маю глибокі сумніви.
Ну що ж, переходимо до ще однієї думки: чи варто християнам або тим, що себе такими вважають, носити так званий «перстень Соломона», котрий продається в наших ювелірних крамницях.
Перед тим як продовжити наші роздуми, читачу варто дати відповіді на кілька питань: «Чи він вважає себе християнином? Чи Біблія (Святе Письмо) є для нього авторитетом?». Якщо відповіді на ці питання негативні, то немає сенсу продовжувати читати наші роздуми.
Кілька хвилин пошуку в «Google» і я зробив висновок, що маємо справу із черговим маркетинговим ходом. На одному із сайтів я прочитав наступне: «Як розповідають легенди, таємничий перстень повністю змінив життя знатному цареві. Соломон довгі роки ним не користувався, поки в країну не прийшла криза. Соломон знайшов вихід із кризи, коли взяв у руки подарований йому перстень. З цього моменту Ізраїль змінився з усіх країн до нього потягнулись торгові каравани, розцвітали міста, а населення хвалило мудрого царя…». І, всього-на-всього, за якусь там тисячу гривень нам на цьому сайті пропонують придбати точну копію такого перстня. Кому із нас в теперішній час не хочеться подолати хоча б особисту фінансову кризу? Тому й не дивно, що використано образ кризи та чудесного перстня адже не потрібного нічого такого особливого робити варто тільки купити перстень та чекати, коли він почне діяти і – все.
Давайте трошки заглибимось в епоху царя Соломона завдяки тому документу, який у нас не викликає сумнівів, тобто Біблії.
Царювання Соломона припадає на час внутрішнього та зовнішнього миру – це своєрідний золотий вік. Ступаючи на престіл свого батька Давида, він просить у Бога мудрості в управлінні та у звершенні справедливості, у відповідь Бог дарує йому багатство та славу (пор. І Царів 3, 2-15). До тих пір поки цар Соломон зберігає вірність Богові його держава процвітає. Проте при кінці свого життя Соломон вже не зберігав вірності Богові, він упав у гріх ідолопоклонства.
«Цар Соломон полюбив, крім дочки фараона, багато чужоземних жінок: моавитянок, аммонійок, едомійок, сидонійок, хеттиток, з тих народів, про яких Господь сказав синам Ізраїля: «Не ходіть до них і вони до вас хай не ходять, бо інакше прихилять ваші серця до своїх богів.» Та Соломон прив’язався до них любов’ю, і було в нього 700 жінок княжого роду ще й 300 наложниць, і жінки оті зіпсували його серце. Коли Соломон постарівся, жінки його привабили його серце до чужих богів і його серце не було вже повнотою віддане Господеві, як серце його батька Давида. От і пішов Соломон за Астартою, богинею сидоніїв, та за Молохом, гидотою аммоніїв. І чинив Соломон зле в очах Господніх, і не був в усьому слухняний Господеві, як його батько Давид. Ось тоді побудував Соломон на горі, що проти Єрусалиму, капище для Кемоша, гидоти моавитян, і для Молоха, мерзоти аммоніїв. Подібно чинив він для всіх чужоземних жінок, що приносили воскурення й жертви для своїх богів. Розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа, Бога Ізраїля, який був явивсь йому два рази, й наказав йому те: – не ходити за чужими богами; а що Господь йому наказав, того він не додержав. Тим Господь і сказав Соломонові: «За те, що ти так поводився і не пильнував мого союзу ані моїх установ, як я наказав тобі, то я вирву у тебе царство і віддам його твоєму слузі» (1 Цар. 11:1-8). У Святому Писанні червоною ниткою проходить тема вірності та невірності Богові. Це ми бачимо не тільки у випадку із Соломоном, так було в епоху суддів, в епоху монархії, тобто завжди, коли єврейський народ зберігав вірність Богові, тоді в нього було все гаразд, але як тільки євреї відходили від Бога чинили гріх ідолопоклонства та інші погані справи, то приходили завойовники, коли ж народ знову каявся, то Господь його виводив з неволі.
Припустимо, якщо цар Соломон мав такий сильний магічний перстень, чому він його не передав своїм нащадкам, чому після смерті Соломона одне колись могутнє царство розділилось на Північне та Південне. З часом їх завойовують могутніші царі спочатку Ассирія, пізніше Вавилон. Тут напрошується питання: чому перстень Соломона не допоміг його нащадкам зберегти державу від занепаду?
Наше процвітання та успіх залежить від особистого зв’язку із Богом, а в цьому жоден перстень не допоможе. Процвітання Царства Соломона залежало не від магічного предмету, але від його вірності Богові та від вірності цілого народу Богові.
Роздуми, на кінець, нам, християнам, не варто чіпляти на себе різноманітні перстені, кулони, магічні нитки, які не мають нічого спільного із християнством, які чужі є нашій культурі та значення яких нам не зрозуміле чи не відоме.