Всі ми живемо в дуже неспокійний час. Ідеали руйнуються на наших очах, а майбутнє лякає нас. Люди, з кожним роком, стають все більш освіченішими, але, всупереч людським очікуванням, це не приносить ані щастя, ані спокою, ані задоволення. Світ потерпає від безкінечних воєн та людських страждань. Знищується та руйнується, одна за одним, основа нашого буття. Все, окрім надії, котру дарує нам Ісус Христос. Він нагадує нам про те, як важливо здобути мир з Богом, і робить це примирення можливим.
Бог любить всіх нас і бажає, щоби ми знали про це, щоби ми знали Його. Чи Бог доказує Свою любов до нас? Про це свідчить цитата: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3:16). Вічне життя – «у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа» (Ів. 17:3).
І ось тут виникає питання: чому ж більшість людей не знають Бога? Та тому, що кожна людина обирає свій власний шлях. І є чимало людей, котрі обирають своє життя – без Бога. І в цьому винен кожен із нас.
Адже нам так легко жити за своїми ж законами, а не так, як це угодно Богу. Ми або відкрито не смиряємося Богу, або просто не звертаємо на Нього жодної уваги. І така наша життєва позиція – це гріх. І всі ми перебуваємо в такому стані. «Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23). І всі ми страждаємо від наслідків своїх гріхів: «Бо заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23).
Бог святий, а всі ми грішні, тому між нами таке велике провалля. Жодні спроби заповнити пустку в душі роботою, відношеннями з людьми, грошима, спортом не можуть увінчатися успіхом, бо єдина наша причина – це відхід від Бога.
Пожертвувавши заради нас Своїм життям, Ісус Христос відкрив нам шлях до спілкування з Богом. Ісус Христос для кожного із нас є: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6)
«І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, – тепер він примирив на смертнім його тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою» (Кол. 1:21-22).
«Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство» (Діян. 1:3).
І, щоби розпочати спілкування з Богом, нам необхідно прийняти Христа. «Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які а ім’я його вірують» (Ів. 1:12). Прийнявши Бога, ми маємо визнати свою провину перед Ним за те, що відвернулися та відкинули Його. Та повірити в те, що Бог повністю простить нам всі наші гріхи, бо Христос уже заплатив за наш гріх Своєї смертю. Ісус Христос пояснює, як це відбувається: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною» (Одк. 3:20).
Та людина, котра може самостійно керувати своїм життям, сама стоїть біля керма. І так часто відкидає Ісуса за межі свого життя. Вона переслідує особисті інтереси, результат яких приводить до розчарування.
І тільки та людина, котра довіряє Ісусу керувати своїм життям, бачить біля керма Бога. Така людина йде за Христом, черпає від Нього силу. Її життя поступово отримує цілісність, яка відповідає Божому задуму.
Кожному із нас потрібно зробити власний вибір.