Про смиренномудрість (повчання 2; частина 1)

В другому поученні преподобний Авва Доротей привідкриває нам тайну смиренномудрості.

В кінці цього поучення він говорить, що сама смиренномудрість божественна і незбагненна. І тому повчання, яке ми зараз будемо розглядати, показує нам шлях до смирення. Зрозуміти до кінця, що ж таке є смирення, можна тільки, пройшовши цей шлях.

На початку повчання преподобний Авва Доротей приводить нам слова одного із старців.

«Хтось зі старців сказав: «Найперше потрібна нам смиренномудрість, щоб бути готовими на кожне слово, яке чуємо, сказати: «прости!»; бо смиренномудрість ламає всі стріли ворога й супротивника».

Він тут подає деяку ознаку смиренномудрості, якщо людина готова на кожне слово, яке чує сказати «прости», то це означає, що в неї є смиренномудрість.

Звичайно, що можна по-різному сказати ці слова, можна по-різному почувати себе в цей момент. Тут мається на увазі, що якщо ми говоримо «прости» від щирого серця, якщо ми говоримо «прости», відчуваючи себе винними і якщо є в нас такий стан душі, то це означає, що смиренномудрість, в якійсь мірі присутня в нашому серці.

Дальше преподобний Авва Доротей приводить нам різні чесноти і пояснює чому потрібна смиренномудрість. Якщо ми з вами будемо читати святих Отців, ми побачимо, що дуже часто в різних місцях говориться про те, що найголовніше одне, а в іншому місці, в іншого святого Отця ми знайдемо, що найголовніше щось інше. І якщо людина неуважно читає писання Святих Отців, якщо вона не вчиться із них і не старається виконувати на ділі те, про що читає, то їй писання Святих Отців будуть здаватися чимось заплутаним і не зрозумілим.

Тут преподобний Авва Доротей пояснює нам чому нам потрібна перш за все смиренномудрість. Він приводить різноманітні слова із Святого Письма, які нібито суперечать цьому його твердженню. Він нагадує нам слова Апостола і говорить:

«що якщо людина змагається, то вона повинні відказатися від усього (І Кор. 9, 25). І говорить, що може нам потрібно перш за все стриманість. Він подає слова псалма: «Початок премудрості – страх Господній» (Пс. 110, 9), що перш за все нам потрібен страх, він згадує слова із книги Притч: «Милостинями і вірою очищуються гріхи» (Притч. 15, 27). говорить він, що насамперед потрібна нам милостиня або віра? Тут приводить і слова Апостол Павла: «Без віри неможливо подобатися Богові» (Євр. 11, 6). І запитує може потрібна перш за все віра. І згадавши всі оці місця святого Писання преподобний Авва Доротей ще раз підтверджує все те, що він сказав скоріше. Без смиренномудрості всі ці чесноти не можливі».

Він говорить так, буквально: «що ні самого страху Божого, ні милостині, ні віри, ні стриманості, ні іншої будь-якої чесноти не можна досягти без смиренномудрості».
Якщо ви, дорогі друзі, читали Святих Отців, то ви, напевне, знаєте, що говорять вони про початок духовного життя. Вони говорять, що той, хто бачить у собі гріх, той, хто починає бачити свою гріховність, тільки той прокладає початок свого спасіння. В цьому пізнанні себе грішником і є, ніби початок смиренномудрості.

Дальше преподобний Доротей пояснює нам другу частину слів старця:

«Старець сказав, що тільки той, хто має смиренномудрість може погасити всі стріли ворога і супротивника». Пояснює чому диявол називається не лише нашим ворогом, а й супротивником? «Ворогом називається через те, що він людиноненависник, ненависник добра і наклепник; супротивником же називається через те, що він намагається перешкодити кожній добрій справі».

Ми з вами дуже часто живемо так, ніби не існує в цьому світі ворога і наклепника. Ворога не тільки людей, але і ворога Бога. Живемо так, ніби в цьому світі немає нечистих злих духів, котрі переповнюють собою весь той простір, в якому ми живемо. Деякі впадають в іншу крайність, що все зло приписують дияволові і думають, що в спокусах, які з ними сталися, винен диявол. Все зло, що з ними стається вони приписують виключно дії диявола, тобто всі провини списують на його рахунок. Пам’ятаєте, як Єва, сказала, що це не вона, це змій її примусив.

Але потрібно знайти середину між цими двома крайніми позиціями, середину царського шляху. Знати, що диявол існує, що диявол дуже сильний, дух часу – це дух диявольський, дух світу – це дух диявольський, все, що навколо з нами відбувається дуже часто здійснюється через його навіювання. Весь шлях і напрямок сучасної цивілізації навіяний противником людського роду. Але з іншої сторони, це означає, що якщо ми не захочемо його слухати, якщо ми не захочемо прийняти помисли, які він навіює нам, якщо ми не захочемо підкоритися його силі, то він нічого не зможе зробити.

Преподобний авва Доротей пояснює, як диявол перешкоджає нам.

«Хоче хтось помолитися – він противиться і перешкоджає йому лихими спогадами, полоненням ума і смутком».

І, справді, ми з вами захочемо помолитись, зараз, коли закінчимо переглядати Інтернет, і будемо відчувати, що він нас полонить думками: те потрібно зробити, і те потрібно закінчити, книгу потрібно почитати, потрібно поїсти, зателефонувати до друзів, в скайп зайти… Відчувається, що ніби тебе, якась сила відтягує від молитви: то смуток нападе, то втома, то смуток під виглядом втоми, коли здається, що і спати пора вже і робити нічого не хочеться, і краще якусь книгу почитати цікаву, щоби розвіятися трохи, чи якісь злі спогади прийдуть, гнів на когось, отже, це все перешкоди ворога.

«Хоче хтось подати милостиню – він перешкоджає грошолюбством і скупістю». Дуже шкода віддати гроші, хочеться зберегти їх для себе, це все також є навіювання диявола.

«Хоче хтось чувати – він перешкоджає лінивством і недбальством». Тут мається на увазі чування на молитві, чування, яке більш за все подобає більше монахам, монахи не сплять всю ніч і подвизаються у молитві.

«І ось так він противиться нам у кожному ділі, коли хочемо зробити добро. Тому він і називається не лише ворогом, а й супротивником, він противиться нам весь час».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.