Про смиренномудрість (повчання 2; частина 2)

Преподобний авва Доротей повчає нас, як святі спасалися, чим святі спасалися, що було головним в їхній справі спасіння. Він говорив, що кожен Святий ішов шляхом смиренномудрості, а своєю працею скорочував цей шлях, і дальше він говорить чудові слова:

«Утім, смирення й саме може увести нас до Царства, як сказав старець авва Йоан, та тільки поволі».

Ось, яка велика чеснота смиренномудрості, вона одна може привести людину до Царства Небесного, якщо до цього прикласти труди: стриманості, старанності в молитві, милостині, то це скоротить шлях. Але навіть одна чеснота смиренномудрості, якщо людина, наприклад, через стан свого здоров’я не зможе постити, але якщо буде смирятися, буде займатися здобуванням цієї однієї чесноти, то це одне зможе привести її в Царство Небесне.

«І так, – говорить він, – і смирімося трохи ми і спасемося. Якщо ми, як немічні, не можемо трудитися, то постараймося смиритися; і віруймо в милість Божу, що і за те мале, що ми вчинили зі смиренням, будемо разом зі святими, які багато потрудилися і послужили Богові. Нехай ми немічні», – в двадцять першому столітті, всі ми, хто живе в цьому столітті, – немічні, ні в кого із нас немає такого тілесного здоров’я, ні в кого немає такої внутнішньої бадьорості», – ну нехай ми немічні і не можемо працювати, але невже ми не можемо смирятися.

Звичайно, ми не можемо наслідувати святих у подвизі, не можемо проводити всю ніч у молитві, не можемо роздати все, що маємо, не зможемо ми жити нагі, як ходили Христа ради юродиві, не маючи жодного одягу, не зможемо ми з вами харчуватися тільки хлібом і водою, не зможемо ми з вами трудитися, як трудилися преподобні, але стати смиренними, звичайно, повинні всі. Без смирення не можливо вгодити Богові, не можливо спастися.

«Блажен, браття, – ще раз говорить про необхідність смирення преподобний авва Доротей, – блажен, браття, хто має смирення, бо великим є смирення». Дальше ще раз він описує нам уже трохи по-іншому, що таке смиренномудрість. І наводить ще один приклад смиренномудрості.

«Добре також описав один святий того, хто має правдиве смирення, так: «Смирення ні на кого не гнівається і нікого не гнівить, і вважає це цілком чужим для себе».

Коли ми із вами читаємо святих, читаємо про духовні предмети, ми тут не знаходимо визначення, такого, яке можна знайти у інших книгах. Духовна наука – це наука особлива і дуже тяжко є нашими людськими словами описати незбагненні Тайни Божі. Але ми зустрічаємо деякі описи, і за цими описами ми можемо дізнатися чи правильно ми йдемо, чи правильно чинимо, чи маємо ту чи іншу чесноту. Ми тут бачимо ознаку смиренності, тут немає вичерпного визначення смиренності, але є деякий опис її ознак.

«Великим, як ми сказали, є смирення: воно одне противиться марнославству і заховує від нього людину».

Коли людина не гнівається і нікого не гнівить, то це свідчить, що в неї звичайно, немає марнославства, вона перед усіма стає смиренною, зі всіма старається жити в мирі.

«Запитує преподобний чи не гніваються також через багатства або через наїдки? Як же старець каже, що смирення ні на кого не гнівається і нікого не гнівить»?

Може і не через марнославство відбувається гнів, а з інших причини. Тут преподобний авва Доротей вказує нам на три основні пристрасті. Основою всіх пристрастей є самолюбство, а із самолюбства проростають три стовбури, на яких, як на гілках, розміщуються всі інші гріхи. Перший стовбур – це властолюб’я, другий стовбур – це грошолюбство та третій стовбур – це марнославство. І якщо у людини є одна із цих трьох пристрастей, то виникає гнів. І тут преподобний авва Доротей говорить, що смирення знищує марнославство, тобто той третій стовбур. І запитує дальше: А хіба не гніваються також через багатство, через гроші, через маєтки або, навпаки, через наїдки, через обжерливість?

Але дальше він говорить до нас, що:

«смирення здатне притягнути в душу Божу благодать. Благодать Божа, прийшовши, покриває душу від двох тяжких вищезгаданих пристрастей. Бо що може бути тяжчим, як гніватися і гнівити ближнього? Від цих страстей перш за все покриває душу смиренномудрість. Як дехто сказав: «Монахам взагалі не властиво гніватися, також як і гнівити інших». І якщо людина, гніваючись, скоро не покриється смиренням, то вона мало-помалу доходить до бісівського стану, згіршуючи інших і згіршуючись сама. Тому-то сказав старець, що смирення не гнівається і не гнівить. І дальше він говорить, що смирення покриває не тільки від двох пристрастей. Воно покриває душу і від усякої пристрасті, і від усякої спокуси».

Як бачимо, тут преподобний авва Доротей мало що говорить від себе, він приводить слова деяких старців, наводить слова святих.

І дальше, говорячи про смиренномудрість, він наводить чудові слова святого Антонія Великого, які відомі кожному із нас. Ці слова описують світ, в якому ми із вами живемо, як світ покритий сітями диявола. «Коли святий Антоній побачив натягненими всі сіті диявола і, зітхнувши, запитав Бога: «Хто ж уникне їх?», то Бог йому відповів: «Смирення уникає їх»; а що ще дивніше, – додав: «Вони навіть не дотикаються до нього».

Ми з вами із цих слів дізнаємося, що світ покритий сітями диявола. Якщо преподобний Антоній Великий зітхнув, побачивши ці розкинені сіті, то якщо б ми із вами їх побачили, що тоді вчинили ми, напевне, ми б гірко заплакали, тому що побачили б не тільки світ, який лежить у цих сітях, але і самих себе, зв’язаних по руках і ногах цими страшними сітями. І справді, скільки зла у світі. Яке воно витончене, як воно видає себе дуже часто за добро, як воно оточує людину, як воно через різні органи почуттів діє на неї, як з дитинства воно спокушає нас, як людина виховується в цьому злі, як вона звикає до нього, не перестає його помічати, живучи в злі, в бруді, і в смороді вона думає, що вона чиста і вільна від зла. Якою наївною буває людина, коли не помічає дії диявола, або думає, що все у світі відбувається саме по собі, відбувається тільки через вільну волю людей, не помічаючи злих дій ворожих сил. Це перше, що ми бачимо із цих слів, це те, яким є сильним зло, як воно все покриває. Навіть святий, здивувавшись, запитав: «Хто ж може уникнути цих сітей?». Хто зможе уникнути їх із всіх тих, які живуть на світі, а він знав, як уникати цих сітей, бо преподобний Антоній Великий боровся із дияволом. І він зітхнув, запитавши: «Хто ж може уникнути цих сітей?». І ось йому Божа відповідь: «Їх уникає Смирення»; а що ще дивніше, що підкреслює авва Доротей, додаючи: «Воно навіть не дотикається до нього».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *