Про смиренномудрість (повчання 2; частина 7)

Задумаймося:

«Чому старець говорить, що тілесні труди приводять до смирення? Який стосунок мають тілесні труди до настрою душі? Я поясню вам це».

Ми знаємо, що душа із тілом з’єднана, і від розташування тіла, залежить розташування душі.

«Оскільки душа після порушення заповіді віддалася, як говорить святий Григорій Богослов, в оману сластолюбства і самозаконності, полюбила тілесне і певним чином стала немовби єдиним із тілом, і вся стала плоттю, як сказано в Писанні, тут згадуються слова, які Господь сказав про допотопне людство: «Не перебуватиме дух мій у цих людях, бо вони – плоть» (Бут. 6)».

Сьогоднішнє людство, яке живе в наш час дуже подібне до цього допотопного людства. Яке в деякій мірі теж є тільки плоттю, бо у сучасної людини всі турботи тільки про тілесне. Людина турбується тільки про плоть, про плотські гріхи, пам’ятає про плоть, про гроші, про хліб насушний.

«І бідна душа немовби співстраждає з тілом і співчуває всьому, що з ним робиться. Тому-то і сказав старець, що й тілесний труд приводить душу до смирення».

Ви самі по собі, напевно, знаєте, що

«один настрій душі у здорової людини, – пише авва Доротей, і ми самі про це знаємо по собі, інший – у хворої, ще інший – у спраглої чи голодного, а ще інший – у того, хто наситився. Бо коли ми з вами поїли, чи пообідали, то якось стало веселіше, коли ми із вами виспалися, як годиться. Так само один настрій душі в людини, що їде на коні, інший – у того, який сидить на престолі, ще інший – у того, що сидить на землі, ще інший – у того, який носить красивий одяг, а ще інший – у того, що носить благенький одяг».

По-різному себе почуває людина бомж, яка ходить в нечистому, порваному одязі, в благих чоботях, яка просить каші і людина, яка одягнена з голочки у все нове, модне, чудове, гарне – у цих людей різне розташування душі.

«І так – труд смиряє тіло, а коли тіло смиряється, то разом з ним смиряється і душа».

А ми з вами знаємо, що святі всі трудилися, а в теперешньому віці трудитися особливо не хоче ніхто. Винаходять різноманітні речі лише для того, щоб тіло було задоволене, щоб тіло було спокійне, щоб відчувало себе комфортно, щоб все було чудово і добре, щоб і пальцем не потрібно було рушити, щоб все – кнопку натиснув… А старець нам тут говорить, що тілесний труд який здійснюється розумно є дуже корисним. І так смиряється душа разом із тілом, і авва Доротей підсумовує, що «добре сказав старець, що тілесний труд приводить до смирення».

І дальше він приводить приклад Євагрія.

«Коли Євагрій зазнав боротьби з хульними помислами, він, як муж розумний, знаючи, що хула походить від гордості і що коли смиряється тіло, то разом з ним смиряється й душа, провів сорок днів на відкритому повітрі, так що його тіло, як говорить його життєписець, стало плодити червів, від цього подвигу, подібно до того, як це трапляється в диких тварин. І до такого труду він взявся не заради хули, а заради смирення».

Отож, добре сказав старець, що тілесні труди приводять до смирення, але тільки потрібно ці труди здійснювати розумно. Буває, що людина трудиться, мучиться, і знемагає, і в такому випадку чинить тоді нерозумно.

Що означає здійснювати труд розумно? Розумно – це тоді, коли чинимо його заради мети, заради цілі смиритися, заради цілі потрудитися для Бога. Отак значить розумно, людина здійснює тілесний труд, маючи в собі якусь ціль. Всі труди мають звершуватися не заради слави, не заради грошей, не заради ще якоїсь іншої причини, а заради того, щоб отримати смирення, здобути його. Ось що означає тілесні труди, мають здійснюватися розумно. Звичайно, що в наш час, для нас немічних такі тілесні труди не можуть бути великими, потрібно, щоб ці труди були в міру наших фізичних сил, тому що через надмірні труди можемо дійти до зневіри, надмірні труди приводять до знесилення, і людина починає втомлюватися. Труди мають бути відповідними до нашого тілесного здоров’я.

І закінчує своє повчання преподобний авва Доротей, побажанням:

«Благий Бог нехай дасть нам смирення, бо воно визволяє людину від багатьох бід й оберігає її від великих спокус».

Пам’ятаймо про це і в нашому житті шукаймо перш за все смирення. Звичайно, що головне – це любов, ми хотіли би жити в любові, в любові жити дуже легко. В любові людина відчуває себе вільною, але без смирення нічого неможливо, тим більше неможлива любов. Без смирення любов буде лише пристрастю до чогось або до когось. Отож, ми із вами маємо запам’ятати, що веде до смирення, повинні запам’ятати про ознаки смирення. Трудімося, виконуючи слова святих отців для того, щоб нам здобути смирення.

Богові, – закінчує авва Доротей, – слава і влада навіки. Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *