ПРО СОВІСТЬ (Повчання 3, частина 2)

Преподобний авва Доротей пояснює нам євангельські слова Спасителя, вказуючи на те, що нас чекає, коли ми не будемо турбуватись про свою совість.

«Потім Він вказує на тяжкі наслідки від недотримання цієї заповіді: «Щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя – слугам, і вкинуть тебе в темницю». А потім що? – «Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага». Бо совість викриває нас, як я вже сказав, і в добрі, і в злі, і показує нам, що робити і чого не робити; і знову вона ж засудить нас у майбутньому віці, тому й сказано: «щоб противник часом не віддав тебе судді та інше»».

Після того, як преподобний авва пояснив нам євангельські слова Спасителя, він говорить нам більш конкретно, що означає зберігання совісті.

«А оберігати совість можна по-різному: людина мусить оберігати її щодо Бога, щодо ближнього і щодо речей. Щодо Бога оберігає совість той, хто не нехтує Його заповідями навіть у тому, чого не бачать люди і чого ніхто не вимагає від нас; він оберігає свою совість до Бога в тайні. Наприклад, чи лінивий хтось до молитви, чи пристрасний помисел увійшов у його серце, а він не спротивився йому і не вгамував себе, а прийняв його; також, якщо хтось, бачачи ближнього, який робить чи говорить щось, і, як (звичайно) буває, осудив його. Коротко кажучи, все, що буває в тайні, чого ніхто не знає, крім Бога і нашої совісті, ми мусимо оберігати. Ось це і є оберіганням совісті стосовно Бога».

Звичайно, таке зберігання совісті не можливе, якщо ми не будемо пам’ятати про Бога. Таке зберігання совісті не можливе без віри в Бога. Таке зберігання совісті не можливе, якщо ми не згадуємо про Бога завжди. Як нам краще за все згадати про Бога? Напевне, що найбільший, найяскравіший спомин про Бога, коли ми приступаємо до Пресвятої Євхаристії, коли причащаємося Божественних Тайн Тіла і Крові ГНІХ.

І тому, якщо людина хоче, щоб совість у неї була чиста, якщо вона хоче оберігати свою совість у відношенні до Бога, то повинна регулярно, по можливості, якнайчастіше причащатися Божественних Христових Тайн.

Є і інші також способи не забути про Бога: це ранішні і вечірні молитви, це проказування коротких молитов при кожному ділі, це і читання Святого Письма, особливо книг Святого Євангелія, читання розповідей про життя святих. Особливо, про життя останніх святих з нашого народу, тих святих, які по часу близькі до нас. І, звичайно, читання Святоотцівських книг, яким є і поучення авви Доротея, яке ми зараз із вами читаємо.

«А оберігання совісті стосовно ближнього вимагає, щоб не робити ніколи нічого такого, що, як ми знаємо, ображає чи спокутує ближнього ділом, або словом, або виглядом, або поглядом: бо і виглядом, як я часто повторюю, навіть і поглядом можна образити брата».

Дуже часто буває, що лукава людина питає: «А що я такого сказав, що він ображається? А що я такого зробив? Що тут ображатися, я правду сказав, а буває і так, що він говорить якусь просту фразу, а разом із цим ця фраза вводить ближнього в замішання, в спокусу, в гнівливість. Ми дуже лукаві істоти, і тому для того, щоб перемогти гріх, нам потрібно дотримуватися не формальних правил, нам потрібно не забороняти собі ті чи інші якісь дії, але потрібно перш за все розглядати причину цих дій. Потрібно дивитися чого ми прагнемо досягнути, сказавши те чи інше слово. Якщо причина або мета погані і неправильні, тоді і діло, яким би воно не здавалося добрим – не повинно бути зроблене. Це можна віднести і до наших слів, тому що своїми словами ми спокусимо або образимо нашого ближнього.

«Коротко кажучи, людина не має робити нічого такого, про що знає, що вона робить це з наміром образити ближнього. Усвідомлюючи, що це вчинено для того, щоб пошкодити братові чи засмутити його, вона оскверняє свою совість. Це й означає оберігати свою совість стосовно ближнього».

Один Преподобний сказав: «Як жити? Не тужити, нікого не ображати, нікому не чинити кривди, нікому не надокучати і всім віддавати пошану і повагу». Зверніть увагу, що тут Преподобний говорить про відношення до ближнього. Від нашого ставлення до ближнього залежить наше життя.

У життєписі преподобного Макарія Єгипетського є розповідь, як він відвідав двох жінок. Йому було відкрито, що вони своїм життям перевершили його. І виявилось, що їх подвиг проявлявся перш за все в тому, що вони, будучи дружинами двох братів, провівши разом 15 років, ні разу не сказали одна одній ніякого прикрого слова, ні разу одна одну не скривдили.

Я думаю, що цей гріх супроти оберігання совісті стосовно ближнього є гріхом дуже поширеним і повсякденним. Тому, ця справа важка, але і необхідна.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.