Далі преподобний авва Доротей пояснює нам, як людина від початкового страху приходить в страх досконалий. І ще раз говорить нам, що неможливо прийти до досконалого страху, неможливо досягнути його, якщо хтось не отримає спочатку початковий страх. Після цього преподобний авва Доротей пригадує нам слова із Псалма: «Прийдіте, діти, послухайте мене, страху Господнього навчу вас. Хто той чоловік, що бажає життя, що любить бачити дні благі?» (Пс. 33, 12-13). І тлумачить ці слова, пояснюючи як святий пророк Давид хоче нас навчити страху Божого. Спочатку він говорить про відвагу пророка.
Він нагадує своїм слухачам, що коли ми, – говорить він, – хочемо сказати що-небудь добре, то завжди говоримо: «Хочете, ми порозмовляємо з вами трохи про страх Божий чи про якусь іншу чесноту?». Святий же пророк чинить не так, а з дерзновенням каже: «Прийдіте, діти, послухайте мене, страху Господнього навчу вас. Хто той чоловік, що бажає життя, що любить бачити дні благі?» Потім, наче почувши від когось у відповідь: «Я хочу, навчи мене, як жити і бачити дні благі», він навчає, кажучи: «Стримай язик твій від зла, і уста твої, щоб не говорити лукавства». Отож, він найперше відсікає дію зла страхом Божим.
Дія зла відсікається стриманістю. Церква вчить нас стриманості, в часі постів і Церква постійно говорить, що піст і молитва – це два крила, які піднімають нас до Бога. Без стриманості, без стриманості себе від зла не можливо ж, звичайно, прийти до досконалості, не можливо навчитися робити добра, бо все добре в нас буде перемішуватися зі злом.
«Стримувати язик свій від зла означає не вражати чим-небудь совісті ближнього, не лихословити, не дратувати».
Ми говорили з вами про це, коли читали попереднє поучення про совість, про збереження своєї совість по відношенню до свого ближнього. «А устами своїми «не говорити лукавства» означає не спокушувати ближнього».
Можна не тільки йому докоряти, не тільки його засуджувати, але можна ще через людинодогоджання його зваблювати своїми словами.
«Потім пророк додає: «Ухилися від зла». Спершу сказав він про деякі поодинокі гріхи: про злослів’я, обман, а пізніше говорить взагалі про всяке зло. «Ухилися від зла» – тобто уникай взагалі всякого зла, ухиляйся від кожного діла, що веде до гріха. Знову, сказавши це, він не зупинився на цьому, а додав: «і чини добро»».
Тому, що, звичайно, не достатньо стримуватися від зла, потрібно робити і щось добре. Буває так, що людина приходить на Сповідь і говорить, отче, я в своєму житті нічого поганого не зробила. Я знаю одного такого досвідченого священика, який на це все говорив, а що ти зробив доброго. Тому що від того, що маємо робити добро, а не творимо його, ми грішимо.
«Бо трапляється,- говорить авва Доротей,- що хтось і не робить зла, але й добра не чинить; хтось також і не ображає але й не виявляє милосердя; хтось і не ненавидить, але й не любить».
І, звичайно, що така людина не знає, що таке життя з Богом.
«Тому добре сказав пророк: «Ухилися від зла і чини добро».
Ось він показує нам ту поступовість трьох душевних станів, про яку ми вже згадували вище. Страхом Божим він навчив ухилятися від злого і тоді вже наказує покласти початок доброму. Бо коли хтось сподобиться звільнитися від зла і віддалитися від нього, тоді він природно чинить добро, як вчать святі.
Сказавши про це так добре й послідовно, він продовжує:
«Шукай миру і біжи за ним». Не сказав тільки шукай, а наполегливо прямуй до нього, щоб осягнути його. Стежте уважно вашим умом за цією мовою і помічайте точність, яку спостеріг святий. Коли хтось сподобиться ухилитися від зла й (потім) буде старатися з Божою допомогою чинити добро, то негайно повстає на нього ворожа боротьба».
Навіть святі говорять, що виконанням Заповідей Божих ми помічаємо особисту недосконалість. Тобто, якщо людина захоче жити згідно Євангеліє, то вона побачить, як тяжко це зробити. Якщо вона почне використовувати в своєму житті християнські правила, правила Євангельських Заповідей, то вона побачить, що для неї це майже неможливо. Вона перш за все пізнає свою неміч, тому що на неї почне повставати ворог. В листах старець Йосиф Ісихаст пише одному із своїх духовних дітей: ти воюєш із ворогом, ти метаєш в нього кулі і ядра, ти воюєш із ним. І невже ти думаєш, що він буде кидати в тебе тістечка чи цукерки. Звичайно, що і ворог відповідає нам тим самим. Звичайно, і він повстає на нас і повстає на нас особливо тоді, коли ми стараємося вести війну з ним.