Про те, щоб не осуджувати ближнього

(Повчання 6, частина 7)

«І щоб вам ясніше збагнути силу висловленого, запропоную вам порівняння, передане від отців. Уявіть собі коло, накреслене на землі, середина якого називається центром; прямі лінії, що йдуть від центру до кола, називаються радіусами. Тепер вникніть у те, що я буду казати: уявіть, що це коло є світ, а сам центр кола – Бог; радіуси ж, тобто прямі лінії, що йдуть від центру до кола, – це шляхи людського життя».

Ми із вами ідемо до центру.

«Отож, наскільки святі входять усередину кола, прагнучи наблизитися до Бога, настільки, в міру входження, вони стають ближчими і до Бога, й один до одного; і наскільки наближаються до Бога, настільки наближаються й один до одного; і наскільки наближаються один до одного, настільки наближаються й до Бога. Так само розумійте і про віддалення».

Наскільки людина віддаляється від Бог, наскільки вона віддаляється від інших людей, хоча і здається їй, що вона хорошій компанії, вона весело проводить час.

«Коли віддаляються від Бога й повертаються до зовнішнього, то очевидно, що наскільки вони відходять від центру й віддаляються від Бога, настільки віддаляються й один від одного; і наскільки віддаляються один від одного, настільки віддаляються і від Бога».

Нам потрібно, запам’ятати цей гарний приклад.

Дуже часто нам видається, що для того, щоб послужити Богові потрібно перестати служити людям, їх любити, а іноді навіть переступити через них та їхні потреби. Або, навпаки, щоб служити людям та їх любити треба відмовитись від Бога, від молитви, від читання Святого Писання.

Насправді одне і друге твердження є помилковим, бо віддаляючись від Бога, ми втрачаємо любов і живемо самі для себе. Так само як ми можемо казати, що любимо Бога, якого не бачимо, але при цьому не любимо свого ближнього, якого бачимо. Любов не означає, що ми маємо інших перетворити на рабів своїх пристрастей чи зробити їх спільниками наших гріховних вчинків.

Так само, як ми забуваємо про інших людей, і думаємо, що молимося до Бога, то ми знаходимося в обмані, в якійсь принаді. Не навчившись любити ближнього – ми не можемо навчитися любити Бога.

«Такою є природа любові: наскільки ми перебуваємо назовні і не любимо Бога, настільки кожен віддалений і від ближнього. Якщо ж полюбимо Бога, то наскільки наближаємося до Бога любов’ю до Нього, настільки єднаємося любов’ю і з ближнім; і наскільки поєднуємося з ближнім, настільки єднаємося з Богом. Господь Бог нехай сподобить нас чути корисне і його виконувати; бо в міру того, як ми стараємося і турбуємося про виконання почутого, Бог завжди просвічує нас і навчає Своєї волі».

«Йому слава і влада на віки віків. Амінь».

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *