Для Адама Господь дав можливість оправдатися. У чому ж полягало його оправдання? Воно мало відбутися тоді, коли б Адам сказав: «Господи, прости». Але, на жаль, ні Адам, ні Єва не сказали: «Господи, прости». Але шукали одного: хтось є винним, тільки не я. Тоді людина була вигнана із раю. Господь сказав: «…аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з’ївши, не став жити повіки» (Бут. 3,22).
Іван Золотоустий каже, що тут Господь говорив начебто з іронією. Чоловік став як один із нас, який знає що таке добро і що таке зло, але щоби він «…лишень не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя» (Бут. 3,22), його виганяється із раю. Простягнути руку до дерева життя – це не щось інше, як залишитися у тому стані навіки. В стані відірвання від Бога, в конфлікті із Богом. Господь не бажав, щоби людина у цьому була. Як бачимо, що для людини Господь дає нагоду. Людина була в раю, вона втратила те, щ їй Господь дав. Можливо, втратила через те, що до кінця недооцінила, втратила через те, що Господа не послухала та заслужила те, що вона тепер трудиться на землі. Господь сказав до Адама: «…проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох» (Бут. 3,17-19). До Єви Господь сказав: «Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей» (Бут. 3,16).
Те, що людині сказано, те і є у цьому світі. Ми бачимо, як ті слова Господні і по нинішній день здійснюються та є правдивими. Для того, щоб людина могла зрозуміти, що вона робить на землі, то вона має собі пригадати звідки вона вийшла, де вона мала свій початок. А свій початок вона мала в раю і вона його втратила, а тепер у чому полягає її життя? Тепер її життя полягає у тому, що вона має повернутися туди, звідки вона впала. Завдання людини є одне: їй потрібно повернутися в рай. Ми можемо побачити, що у цьому світі людина не дуже часто шукає раю. Вона шукає всього, а про рай в неї думка не дуже часто приходить на ум. Вона швидше на землі захоче зробити собі рай. Вона хоче прожити це життя без стресів, щоб було усе спокійно, щоб мене ніхто не чіпляв, щоби все мені сприяло у цьому житті, все вдавалося. Переважно бажання людини є у великій мірі направлене на земські речі, на земський прогрес, на земський успіх, а думки про небесне у цьому житті людина відкладає на якийсь певний час. Все це вона виконує для того, щоби не мати гріха. Ось, вона молиться для того, щоб не мати гріха, йде до Церкви, щоб не мати гріха, те чи інше для чого виконує – знову, щоб не мати гріха. В неї бажання не полягає у тому, що вона бореться із гріхом, але радше вона щось виконує і стає спокійному у своєму житті. Наприклад, помолилася людина зранку і все, вона заспокоїлася, помолилася і гріха немає, тепер можна спокійно пожити, можна займатися своїми справами, які є такими конечними для цього життя. Вечором помолився і все, Господь має благословити, щоб все було добре.
На жаль, в теперішньому часі є саме таке відношення нас, людей, до Господа. Людина, ніби виконує якийсь обов’язок: пішов і відмітився на роботі, а потім ще куди потрібно піти, щоб відмітитися, то людина йде і відмічається – я там був і все. Щось воно є подібним у відношенні до Господа: потрібно прийти відмітитися, а дальше в мене є моє особисте життя, я живу так, як думаю, так, як мій розум мені підказує. На жаль, наш розум зіпсутий, що він може доброго підказати? Тому, якщо він не отримує освячення, якщо він не буде очищатися, якщо у нього не народиться здорове і правильне мислення, то яку користь він може принести. Він не принесе того істинного блага, яке для людини є приготоване.
Тому попробуємо застановилися над тим, як здобуваються ці блага. Що ми маємо робити та як має виглядати наша молитва. Яким повинно бути наше відношення до Господа. Як ми маємо в цьому житті навчитися слухати Господа. Адже це є реально для нас, людей теперішнього століття, навчитися слухати Господа так, як колись Авраам слухав Його. Тож будемо в цьому вправлятися.