Про Царя Давида

Роздуми по дорозі до Різдва

Приготування до Різдва

В Святому Письмі ми знаходимо місця, де Ісуса називають «Сином Давида». Цар Давид був одним із відомих людей історії людства. Його історію можемо прочитати в книгах І-ІІІ Царств. Так само більша частина псалмів містить згадку про нього.

Давид походив із заможної сім’ї, був восьмим сином своєї родини. Після чудесної перемоги над Голіафом він стає всім знаним та відомий. Він пройшов шлях від пастуха до придворного співця та помазання на царство. Його царювання було непростим: він зустрівся із поневіряннями та переслідування першого царя Саула. Також він змушений був втікати від збунтованого сина Авесалома. Відчув на собі, що таке в країні громадянська війна та голод. Всім відома нам історія його міцної дружби із Йонатаном та слабкість, яку він проявив, закохавшись у Версавію.

Для роздумів візьмемо уривок: «Тепер, коли цар жив у своїм палаці, дав Господь йому спокій від усіх його ворогів навколо, тож промовив цар до пророка Натана: “Оце я живу в кедровім палаці, а ковчег Божий стоїть посеред намету!”. І відповів Натан цареві: “Все, що маєш на серці, йди й чини, бо Господь з тобою”. Але тієї ж самої ночі прийшло слово Господнє до Натана: “Іди й скажи рабові моєму Давидові: так Господь говорить: Чи ти будуватимеш мені дім на мешкання? Бо я не жив у домі від того дня, як вивів синів Ізраїля з Єгипту, й по цей день: я ввесь час ходив у наметі як у житлі. Чи я ж за ввесь час той, поки блукав із синами Ізраїля, промовив хоч би слово до котрогось із суддів Ізраїля, яких я призначував пасти мій народ Ізраїля: чому, мовляв, ви не збудуєте мені кедрового дому? Оце ж скажи слузі моєму Давидові: так каже Господь Сил: Я взяв тебе від отари з пасовиська, щоб ти був князем над моїм народом, над Ізраїлем. Я був з тобою всюди, куди ти ходив. Я викорінював усіх твоїх ворогів з-поперед тебе й зробив великим ім’я твоє, як ім’я тих, що найбільші на землі. Я призначу місце моєму народові Ізраїлеві і насаджу його, й він буде на ньому жити й не зазнає більш тривоги, бо беззаконні не будуть більш його гнобити, як раніше, з того часу, як я поставив суддів над моїм народом Ізраїлем. Дам тобі спокій від усіх твоїх ворогів. І оце Господь звіщає тобі, що він збудує тобі дім. А як сповняться твої дні й ти спочинеш з твоїми батьками, я поставлю по тобі твоє потомство, що вийде з твого лона, й утверджу його царство. Він збудує дім імені моєму, і я скріплю його царський престіл навіки. Я буду його батьком, а він буде мені сином; коли ж він провиниться, я покараю його людською різкою й людськими карами: милості ж моєї від нього не відніму, як я відняв її від Саула, якого я відкинув перед тобою. Твій дім і твоє царство переді мною повіки існуватиме, і престол твій закріпиться повіки». Згідно з тими словами й усіма цими видіннями переказав усе Натан Давидові» (ІІ Сам. 7:1-17).

Це уривок розкриває нам особистість царя Давида ще з однієї сторони. Він ревнував не про своєю славою, а про славу Божу.

В наш час ми бачимо, як люди міряються між собою силами, владою та впливом. Якось бачив телевізійний репортаж про одне селище, де люди в заздрість один одному старають будувати більші та вищі будинки. Сучасній людині здається, що релігія – це тільки для слабких, що це спосіб, щоб маніпулювати масами.

Давид інший. Він вірить та розуміє, що все, що він має – це все від Господа. В його серці живе вдячність Господу та любов до Нього. Він роздумує над тим, як це він живе у палаці, а Бога почитають в палатці-скинії. Він задумує побудувати Храм, Місце Присутності Бога.

Давид запитує поради в пророка Натана. Бог через Натана обіцяє йому, що за таку ревність відносно Бога, його нащадки будуть панувати народом Божим, а з нащадком Давида у Бога Ягве будуть надзвичайні близькі відносини. Богослови вбачають тут ще один Завіт: Завіт про помазаника Месію із роду Давида, через котрого Сам Бог буде правити Своїм народом.

Проте, як показує історія, вже з сином Давида нас чекає розчарування. Як відомо, до кінця свого життя він впав в ідолопоклонство, йдучи за бажаннями своїх багаточисельних жінок. З царством також не все так гладко: воно розділюється на два царства, в Ізраїлю відбуваються черга переворотів, в Юдеї живуть за принципом: Хай буде будь-який цар, але головне, щоби він був із династії Давида.

Пророки, священики та книжники, роздумуючи над пророцтвом Натана, все більше розуміли, що це слово має декілька вимірів, що воно не виконалося безпосередньо в житті Соломона, що попереду ще прихід того, хто буде царем ще більш великим, аніж Соломон та сам цар Давид, він буде особливим царем: «Він, як дощ, зійде на покоси, як злива, що зрошує землю. За його днів квітнутиме справедливість, а мир глибокий – аж доки місяця. Він буде правити від моря аж до моря і від Ріки аж до кінців землі. Перед ним схиляться його противники, а вороги його лизатимуть порох. Йому поклоняться всі царі, усі народи йому служитимуть.. Він бо спасе вбогого, що кличе, і бідного, і того, що допомоги не має. Над бідним він змилується і над нужденним, і урятує душі бідних. Він викупить їхні душі від гніту й насилля, і дорога буде їхня кров в очах у нього» (Пс. 72:6-14).

Яким буде цей Месія та яким буде Його царство, того, непевно, не знає і не бачить пророк Натан. Проте, якщо Месія завершує царську династію, то природно розглядати Його діяльність в рамках незвичайного царства. Однак, коли говориться про це царство ми можемо помітити риси, котрі нагадують про перемоги Давида.

«Він буде правити від моря аж до моря і від Ріки аж до кінців землі. Перед ним схиляться його противники, а вороги його лизатимуть порох. Йому поклоняться всі царі, усі народи йому служитимуть» (Пс. 71:8-11).

  Це опис переносить нас в атмосферу, котра поруч із золотим віком наш погляд спрямовує в безкінечність. Тут знову виникає ідея благословення Авраама. «Тебе боятимуться поки сонця і поки місяця від роду й до роду…На землі буде збіжжя удосталь; на верховинах гір шумітиме, ненаначе Ливан, колос, і зацвітуть, як на землі трава, по містах люди. Ім’я його буде повік благословенне; аж поки сонця, ім’я його буде; в ньому благословляться усі земні народи, прославлятимуть його усі народи» (Пс. 72:5; 72:16-17).

Можливо Вас зацікавлять інші роздуми із циклу “Приготування до Різдва”

Непослух Адама та Єви
Людина – особливе творіння Бога
Роздуми по дорозі до Різдва
Віра Авраама

Схожі публікації:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com