Проповідь на апостольське читання 25 неділі по Зісланню святого Духа

Коли ми купляємо новий телефон, новий якийсь гаджет, нову машину чи новий комп’ютер, то ми зразу ж включаємо і намагаємося з цим працювати. Зазвичай, навіть не дивимося про що нам говорить інструкція. Однак, як свідчить досвід, техніка інколи ломиться, а особливо вона ламається тоді, коли ми нею не правильно користуємося. Проте багато людей тримають інструкцію під руками і час-від-часу туди заглядають, щоби познайомитися із можливостями їхнього пристрою. Що ж тоді потрібно зробити, щоби він добре працював?

Апостол Павло (пор. Еф. 4:1-6) своїм читачам пригадує основи християнського життя. Він подає нам інструкцію християнського життя.

 В апостольському посланні 25 неділі по Зісланні Святого Духа апостол Павло говорить не просто про якийсь звичні заняття чи покликання. Тут він говорить про покликання, котре виходить із самого серця Євангелія, яке закликає нас вірити в Ісуса як у воскреслого царя та Господа, цю віру зберегти до кінця своїх днів.

Ключовий момент цього покликання – християнська надія. Оскільки цар Ісус переміг смерть, то всі, хто зберігає Йому вірність переконані, що ця перемога належить і їм. Протягом свого життя, приймаючи будь-яке рішення, займаючись якимись справами, ми повинні пам’ятати одне: ми маємо виконати наше покликання іти вслід за Ісусом, довіряючи Йому своє життя.

Тільки в апостола Павла ми знаходимо слова: «Жити в Господі», «трудитися в Господі», «говорити в Господі», «стояти в Господі», «бути в Господі». В жодного автора Нового Завіту таких словосполучень ми не знайдемо. Ці слова означають той тісний таїнственний зв’язок із воскреслим Ісусом Христом. Саме таку тісну єдність із Христом мав на увазі апостол Павло, коли він писав до Галатів: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал 2:20).

Апостол Павло зазначає, що нас, християни, є членами одного Тіла і в нас всіх є один Дух, у нас всіх є спільна надія, у нас всіх є спільний Господь, спільна віра, спільне хрещення і спільний Бог. Апостол Павло закликає нас, християн, бути на сторожі цієї єдності, бо її може порушити будь-що.

Нам, християнам ХХІ століття, є дуже тяжко зрозуміти слова апостола Павла та мати розуміння Церкви таким, яким мав його апостол. Ми звикли до поділів серед християн, ми звикли до того, що існують різні конфесії, що існують різні Церкви (православні, католицькі, протестантські), ми звикли, що обряди та релігійні практики в цих Церквах бувають досить різними і що члени інших Церков з великими труднощами можуть в інших побачити своїх співбратів-християн. Яку б позицію ми сьогодні не займали б, мине можемо стверджувати, що ці поділи нас не торкаються і не є нашими проблемами. Нам слід залишити будь-які поділи в минулому, бо без цього ми не можемо іти слідами апостола Павла.

Слова про єдність звучать торжественно в апостола Павла, бо до нього він закликає всіх людей та цілий світ. Протягом людської історії ми можемо побачити ті всі зусилля, які люди докладали для того, щоби запровадити єдність та непорушний мир. І історія свідчить про те, що ці всі намагання були даремними, бо нам, людям, буває досить важко зрозуміти, що єдність, так само як і любов є даром Божим.

Апостол Павло сім раз повторює слово «один», як знак досконалості та повноти. Один Дух провадить християн до одної мети, на досягнення котрої покладається одна спільна надії – воскресіння та вічного життя. Один Господь Ісус Христос закликає та об’єднує нас в єдине тіло, скріплене однією спільною вірою через Хрещення. Ісус живе в кожному із членів Його тіла, тобто Церкви. Це є викликом перед нами, бо нам потрібно жити, щоби бути гідними свого християнського покликання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com