Пророк Михей

Роздуми по дорозі до Різдва

Приготування до Різдва

Сьогодні ми будемо роздумувати над ще одним пророком, котрий пророкував про прихід Месії: пророка Міхея.

Пророк Міхей походив із місцини Мошарет, який розташований на південний захід від Єрусалиму в родючій рівнині Шефелі. Його діяльність припадає на царювання Йотама, Ахаза та Єзикії, тобто період між 740 та 687 роками до Христа. Це означає, що Міхей був свідком драматичних подій: зруйнування Самарії в 721 році, наїзду ассирійців на Юду в 701 році, спустошення країни та облога Єрусалиму. Ці всі трагічні події, котрі випали на долю ізраїльського народу залишили глибокий слід на пророцтвах Міхея.

Ім’я «Міхей» досить популярне в Старому Завіті. Воно зустрічається в двох інших формах «Міха» та «Міхайя», що в перекладі означає «Хто подібний до Ягве». Ім’я «Міхей» вповні відповідає змісту книги пророка, бо центральною темою його проповіді є всемогутність Бога.

Провідними темами книги пророка є викриття Юди та Ізраїлю в численних гріхах. В свідомості нащадків Міхей залишився як пророк, котрий віщує нещастя. Свою критику пророк спрямовує проти сильних світу цього. Він викриває лукаві замисли багачів, котрі, користуючись своїм становищем захоплюють поля та доми бідних, виставляють на вулицю вдів, підкуповують старійшин та суддів. Так само він звертає увагу на продажність псевдопророків та розвінчує оманливу самовпевненість можновладців, священиків та пророків, котрі чинять беззаконні та при цьому надіються на Божий захист.

Всупереч Закону Мойсея багаті люди скуповували невеликі наділи та ставали великими землевласниками, а це створювало певні проблеми для бідних. Закон Мойсея вимагав, щоби земля залишалася всередині сім’ї, всередині коліна. Фактично земля належати Господу, а Він її давав у користування народу, взамін народ мав виконувати Його Заповіді. Якщо люди не слухалися Його, вони накликали на себе Його суд. Якщо хтось продавав сімейну власність, то вона мала виходити із сім’ї тільки до наступного ювілейного року, тоді всю землю належало повернути одвічним власникам (пор. Лев. 25:13-17). Це правило не дозволяло багатим ставати ще багатшими та безмежно пригнічувати бідних.

Проте землевласники-грабіжники часів Міхея в своїх руках зосередили великі земельні ділянки, вони так прагнули розбагатіти, що використовували все своє багатство та становище в країні. Вони почали управляти судами та радами старійшин біля міських воріт. Вони навіть не задумувалася над тим, що незаконно забирають земельні наділи та виганяють сімей із їхніх будинків. Вони забули про те, що землею володіє Господь.

Проте  в кінцевому результаті жадні грішники, до котрих звертається Міхей повинні будуть пожати те, що посіяли. І той жахливий врожай із їхніх гріхів одного разу буде зібраний: «Нив забажають – і їх грабують; будинків – і їх віднімають. Загарбують людину з її домом, чоловіка разом з його спадщиною. Тому Господь так каже: «Ось я задумую на рід цей лихо; від нього ви не зможете відхилити ший ваших, і не здолаєте ходити просто, бо то буде лихий час». Того часу на вас укладуть приповідку, і гірким плачем будуть плакати та промовляти: «Зруйновано нас з усім! Частку мого народу він міняє; як він її від мене усуває! Замість поля наші повернути, він їх ділить. Тому не буде у вас нікого, хто б кидав на пай жереб у громаді Господній» (Міх. 2:3-5). Їхня горда самовпевненість буде від них відібрана, вони не будуть мати більше влади, а їхні спільники відвернуться від них.

Проте для нас цікавим є пророцтво Міхея про народження Месії. «Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних. Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля» (Міх. 5:1-2).

Деякі міста наскільки є відомими, що викликають в нас певні асоціації. Скажімо, коли ми говоримо Вічне Місто, то розуміємо, що мова йде про Рим, якщо говоримо про місто багатства та гріха, то розуміємо, що говоримо про Вавилон, якщо говоримо центр світу, то розуміємо, що це Єрусалим.

Вифлеєм, хоча  і мало свою давню історію, не могло похвалитися ані великою чисельністю населення, ані великим політичним впливом. За свою трьохтисячолітню історію існування про нього кілька раз згадується в Біблії.

В стародавні часи це місто просто називали родючим полем. Його історія пов’язана із праотцями. Недалеко від цього міста знаходилося місце, в котрому, згідно юдейського передання, була похоронена Рахиль, дружина Якова. Саме в ньому розгортаються події книги Рут. Саме тут народився цар Давид та був помазаний на царювання пророком Самуїлом. Тим не менше, це місто стало всім відомим завдяки одному моменту в історії людства: народження Ісуса.

Пророцтво Міхеєм про важливу роль Вифлеєму у майбутньому знаходить своє відображення в Новому Завіті. В Євангелії від Матея: «Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: «Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись». Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися. Вони йому сказали: «У Вифлеемі Юдейськім, бо так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля» (Мт. 2:1-6), саме книжники та первосвященики процитували царю Іроду пророцтва пророка Міхея. Іншими словами ми бачимо тут, що не Матей спробував привести цей текст як аргумент про сповнення старозавітних пророцтв в житті Ісуса, але самі юдеї розуміли цей текст із пророка Міхея як месіанське пророцтво. Проте, не дивлячись ні на що, юдейська верхівка так і не визнала Ісуса Месією.

Ізраїль, який був Боговибраним народом, так і не зміг зробити той крок, щоби прийняти Ісуса, як свого Господа та Спасителя. Ця трагедія Ізраїльського народу стала болем для апостола Павла.

Пророк Міхей в своєму пророцтві подає ряд фактів про Месію. Найперше те, що Він – це Вічний Бог, «Його походження з давніх-давен, з днів споконвічних» (Міх. 5:1). Ісус із вічності входить в людську історію. Він був посланий Отцем, щоб померти за гріхи світу: «І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина – Спаса світу» (І Ів. 4:14). Проте Він так само є людиною, тому що народився як звичайне людське немовля. І тут ми вже бачимо таємницю Воплочення: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів. 1:14).

Якщо думати по-людськи, то Божий Син мав би народитися в якому-небудь великому місті, як Афіни, Рим чи Єрусалим. Натомість Він народжується в скромних яслах  у Вифлеємі. Проте настав той день, коли Він зайняв Свій престол на небесах і одного разу повернеться, щоби правити Своїм народом.

Міхей змальовує народу картину, щоби підтримати в горю. Проте люди не розуміють її значення, тому що, якщо б вони зрозуміли, то звернулися б до Господа з подякою та покаянням. Коли пророки описують майбутнє, то вони намагаються показати народу його відповідальність в теперішньому. Біблійне пророцтво – це не розвага для допитливих, а одухотворення для серйозних.

Пророк Міхей закликає нас до покаяння, для життя, в котре кличе нас Бог нам не потрібно придумувати нових духовних шляхів, не потрібно нам освоювати наднові духовні практики чи технології особистісного зросту. Нам потрібно тільки повернутися до Бога.

До Вифлеєму, там, де народився Ісус, до Нього прийшли, щоби поклонитися кілька пастухів, а пізніше мудреці із дальніх країн. Інші люди залишилися до цієї події байдужими. Бог Син став Сином Людським, проте більшість людей залишилися байдужими до Нього.

Пророк Міхей про Вифлеєм говорить тільки кілька слів, що в Вифлеємі народиться Месія. Саме тому туди і відправилися мудреці, коли вони питали в Єрусалимі, де народиться цар Юдейський.

Завдяки тим кільком тижням, в яких Марія пробула з Йосифом у Вифлеємі, це невеличке містечко стало другим на Святій Землі. Вифлеєм нерозривно пов’язаний із образами немовлятка Ісуса, Марії та Йосифа.

Сьогодні нам не обов’язково їхати до Вифлеєму, щоби приєднатися до Святої Родини. Адже важливим є не місце, а зустріч із живим Богом. І ця зустріч часом відбувається, як повернення на той простий шлях, про котрий говорить пророк Міхей.

Фото: Рixabay

Схожі публікації:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com