Пророцтва пророка Ісаї

Роздуми дорогою до Різдва

Після пророцтв із Книги Михея ми чуємо пророцтва про Христа із книги пророка Ісаї (Ісаї 11:1-10).

Книга пророка Ісаї – це певні окремі промови, котрі пророк виголосив між 733 і 701 роками до Різдва Христового. У першій половині книги пророка Ісаї ми бачимо, як він викриває Ізраїльський народ, котрий відступив від Бога, а у другій частині ми бачимо утіху юдеям, котрі потрапили до Вавилонського рабства, а також ми тут зустрічаємо пророцтва про майбутнє Боговоплочення.

Зокрема ми чуємо такі слова: «І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього» (Ісаї 11:1-2).

Хто ж це такий цей Єссей, що з нього вийде паросток, як із пня вискакує навесні молодий пагін?

Єссей був звичайним жителем міста Вифлеєм, його син Давид став царем. Всі царі були із роду Давида та із Вавилонською неволею ця безперервна лінія царів із дому Давида перервалась. Після полону престіл Давида спорожнів, так, що від колись могутнього царського дерева залишився хіба корінь. Та цареві Давидові було відкрито Богом, що його престіл не знищиться, що із його роду буде великий потомок, котрий не тільки відродить славу роду, але відновить все людство.

Цим паростком, цією віткою із кореня Єссея є Христос Спаситель. Бідність, беззахисність, відсутність найнеобхіднішого привели до того, що потомку царя не було місця серед людей і для новородженого прийшлось шукати місце в загоні серед тварин. Однак Йому належало звершити переворот в долі цілого людства. Для цього йому, як нікому іншому, була потрібна сила від Бога. «Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього» (Ісаї 11:2).

Пророк Ісая згадує, що він буде судити бідних по правді та істині, і тут пророк привідкриває нам те, що відбудеться після другого Пришестя Спасителя, про Страшний Суд. І друге, про що говориться в цьому Читанні: Господь тут показаний як Той, Хто принесе мир на цю Землю. І цей мир подібний до тієї гармонії, що панувала на Землі до гріхопадіння наших прародичів.

«Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина. Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разочком, а лев, як віл, солому буде їсти. Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору» (Ісаї 11:6-8).

Як бачимо, це буде такий світ, в якому не буде місця навіть природнім інстинктам тварин. Пророк намагається донести нам, що Христос зможе знищити всяку ворожнечу, не тільки між людьми, але і між тваринами.

При цьому нам слід пам’ятати, що Бог завжди поважає людську свободу, і кожен буде вирішувати чи приймати Божий мир чи ні. Тому то Церква і співає: «Слава во вишніх Богу, на землі мир, в людях благовоління». Мир, котрий приніс Христос, між людьми можливий тільки тоді, коли самі люди захочуть цього миру, за їх «благоволінням».

Фото, ілюстративне: Angeles Balaguer сіз сайту Pixabay

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.