Різдво Господа Ісуса Христа

Роздуми по дорозі до Різдва

Приготування до Різдва

Життя в Юдеї вже давним-давно не було таким, як в часи царя Давида; і не таке, як його задумав Бог. В Юдеї править не цар із коліна Юди, а житель сусіднього народу – ідумей Ірод. Жителі Юдеї живуть під владою римлян, не на землях свого коліна, а там, де прийдеться. Протягом 400 років в Ізраїля не знаходиться пророка. 400 років Бог не промовляє до Свого народу.

Звичайно, що юдеї вірять в Бога, намагаються зберігати Заповіді та з нетерпінням очікують на обіцяного Месію. Юдея – це частина великого світу, великої імперії. І в цьому світі починає відбуватися щось таке, що приводить до сповнення всіх пророцтв. Римський імператор Август наказує провести перепис населення. Для цього юдеям слід повернутися в місто, звідки були родом його предки, тобто в землі свого коліна. Так все починається ставати на свої місця. І в цій суєті та плутанині, в місті Давида, народжується цар із дому Давида.

Серед великого світу та серед його важливих подій відбувається мала та нікому непомітна подія: народження дитини. Проте ця подія вплинула на всю Римську імперію, на всю вселенну, на всі часи та на всі народи, тому що ця подія  є дією Бога.

З народженням Ісуса Ангели звертаються до пастухів: «Слава во вишніх Богу і на землі мир в людях благовоління». Народження Христа приносить славу Богу, а на землі відновлює мир між Богом та людьми. Мир, котрий перериває ворожість між людьми доброї волі. Саме про цей мир пророкував Ісая. Народження Христа означає прощення людям їхніх гріхів. Ті, хто примирилися з Богом, повірили в Христа, повинні розповсюджувати цей мир дальше. Цей мир можна поширювати тільки тоді, коли ми стаємо миротворцями: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5:9) або просто старатися зберігати мир з іншими людьми, якщо це можливо з нашого боку. «Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі» (Рим. 12:18), тобто не мати в серці ні на кого жодної ворожості та зла.

Мир, котрий приносить Христос, відкривається в тих, хто прийшов Йому поклонитися. Євангеліє від Луки розказує нам про пастухів, а Євангеліє від Матея про царів. Пастухи та ці царі – це люди із різних світів, між котрими за звичайних умов пролягає прірва. Пастухи – це бідні люди, крім того вони юдеї, люди котрі вірять в єдиного Бога Ізраїлю. Царі – це вчені люди, котрі спостерігали за зірками, вивчали астрономію. Завдяки своїй вченості вони дізналися про народження Великого Царя і прийшли, щоби поклонитися Йому. Крім того, вони були поганами, бо походили із поганських язичницьких народів.

Ворожість, котра могла панувати між пастухами та царями, в певній мірі була природною, як ворожість між бідними та багатими, як між юдеями та поганами, як між завойовниками та полоненими. Проте пастухи та царі разом поклоняються Пастирю та Царю, а Його прихід знищує всі перепони між людьми та дарує мир. Про це пізніше апостол Павло скаже так: «Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал. 3:28).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *