Євангелист Матей подає нам короткий діалог між Іваном та Ісусом: «Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: «Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?». Ісус у відповідь сказав до нього: «Залиш це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду» (Мт. 3:13-15). Іван Хреститель прагне переконати Ісуса, що в Його Хрещенні немає сенсу. Він відчуває на ріці Йордані, як і за три місяці до свого народження, коли Марія відвідала його матір Єлизавету, що біля нього найсвятіша з усіх людських істот.
Іванове хрещення було знаком покаяння як для юдеїв, так і для євреїв. Але Ісус, як і Його Мати, був безгрішним і не потребував покаяння. Від самого початку апостоли та отці Церкви найбільше прагнули пояснити, чому Ісус прийшов прийняти Хрещення від Івана. Євангелист Матей каже нам, що Він був охрещений, щоб «здійснити всяку правду». Хрещення Ісуса стає початком нового творіння, яке звершиться на Голгофі вигуком Ісуса: «Звершилося».
Ми маємо розуміти, що Ісус розпочав Своє життя і прожив перші тридцять років як старозавітний єврей. Він вивчив Тору, псалми та Писання. Здається, що Він знав принаймні частину Книги Ісаї напам’ять. Він бачив важку долю своєї батьківщини: адже вся ізраїльська земля була захоплена римським імператором Тиберієм. Ісус бачив гордість і зарозумілість римських легіонів та їхніх правителів. Те саме він бачив у світських правителях, таких як Ірод Антипа, і навіть у релігійних лідерах, таких як члени Синедріону, фарисеїв чи книжники. Ісус бачив, як гордість та жадібність одних робила багатими, а інших ще більше бідними та знедоленими. Правила, які Мойсей прописав для Божого народу, просто не виконувалися.
Ісус приходить до Йордану, щоби показати Свою любов та милосердя до слабкого та грішного людства. І разом з тим Він одержує помазання Святого Духа, з якого розпочинається Його прилюдне служіння. Коли Він виходив із Йорданських вод: «І ось розкрилось йому небо, і Він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Лк. 3:16-17).
Ми бачимо, що згодом Святий Дух провадить Ісуса у безлюдне місце, на сорокаденний піст і молитву. І ми бачимо, що Ісуса спокушає диявол тим самим, чим від спокушає і людину: жадібністю, егоїзмом, багатством, владою. Джерелом цих усіх гріхів є сам первородним гріх. Ці гріхи здатні скувати, як окремих людей, так і цілі суспільства.
Ми бачимо, що Ісус проповідує зовсім протилежні цінності: замість жадібності – жертовність, замість гордості – покору. Наша земля має таку велику кількість ресурсів, що ними може задовольнятися кожна людина. Проте жадібність та гордість у наших серцях спонукає нас прагнути все більшого. Ми плутаємо «потребу» з «хочу», в результаті цього наші бажання стають ненаситними.
Ми і надалі маємо поширювати Добру Новину у світі про те, що ще не все втрачено, що Ісус прийшов, щоб відновити справедливий світ, який Бог завжди планував, тоді ми побачимо обіцяне спасіння, яке почалося, коли Ісус зійшов до Йордану.