Різдвяні роздуми – Собор Івана Хрестителя
Постать святого Івана Хрестителя займає визначне місце в історії спасіння та у Святому Письмі. Після Пречистої Діви Марії він є найбільш шанованим Церквою святим. Святий Предтеча і Хреститель Господній Іван є найбільшим з пророків, який завершує історію Старого Завіту і відкриває епоху Нового Завіту. Він відкрито, віддано і мужньо проповідує прихід Єдинородного Божого Сина.
Іван народився в сім’ї священика Захарії та родички Богородиці – Єлизавети, які вже були у похилому віці і не очікували на потомство. Він народився на шість місяців раніше від Ісуса Христа. Як пише євангелист Лука, Іван був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. «Він буде великим в очах Господніх» (Лк. 1, 15), – сказав архангел Гавриїл до Захарії, сповіщаючи йому радісну новину про те, що невдовзі у нього народиться син.
Іван Хреститель – це досконалий приклад богопосвяченого життя. Святий, готуючи себе до великого служіння, багато часу провів у безлюдній юдейській пустині. Він носив грубий одяг з верблюжого волосу і харчувався диким медом і сараною. Іван залишався пустельником доти, поки Господь покликав його в тридцятирічному віці проповідувати єврейському народові.
Іван чітко розуміє свою місію. Він усвідомлює, що «негідний носити взуття Христові» (Мт. 3:11). І він цього не соромиться, а навпаки проголошує усім, що у порівнянні з Ісусом він – ніхто. Він не хвалиться своїм статусом, походженням, не намагається розказати про свій родовід: «Я, Іван, син Захарії, із священичого роду». Навпаки, коли його запитують: «Хто ти?». Він відповідає: «Я – голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню» (Ів. 1:23). Він – не більше, аніж просто голос. Голос благовісника Ісуса. В цьому полягає його місія, закладений сенс його життя. Так повинно бути і в нашому житті, у житті кожного із нас. Перше місце завжди має віддаватися Господеві.
Іван знає, що Господь готує щось дуже величне. Він розуміє, що сам повинен стати цим знаряддям. Дух Святий провадить його в потрібному напрямку. І він не знає, що його чекає, але у смиренні та відданості відгукується на Божий заклик.
Ми ж знаємо про усі Божі задуми по відношенні до людства. Ми знаємо Ісуса Христа і Його Церкву, ми маємо Таїнства, церковну науку, заповіді Божі. Ми знаємо, що світ, як ніколи, потребує присутності Ісуса; ми знаємо, що щастя та спасіння людей залежить від Христа. Ми маємо Самого Христа, Того Самого, Котрого проповідував Іван Хреститель і на Котрого він вказав.
Ми є щасливим, бо стаємо свідками та благовісниками Ісуса. Ми покликані свідчити про нашого Христа і вказувати людям шлях до Нього. Наша відповідальність дуже велика, бо бути свідками Ісуса не так вже і просто. Ми маємо навчитися жити згідно Його Заповідей, і прагнути, щоби наші діла були схожими до Його діл. І поводити себе так, щоби навколишні, дивлячись на нас, могли сказати: «Це християнин, у якого немає ненависті, який керує і обгнуздує свої пристрасті, вміє жертвувати собою і поширювати мир, спокій, милосердя та любов».
Наша сім’я, друзі, колеги, усі ті, з ким ми спілкуємося, повинні отримувати від нашої любові до Бога тільки користь. І навіть ті, з якими нам не слід спілкуватися, з якими ми не хочемо пересікатися, їх ми можемо допомогти молитвою та прикладом свого життя. Нашим щастям має стати навернення інших людей до Бога, котрі не знали Його і були так далеко від Нього. Саме цьому посвятив своє життя Іван Хреститель.
Ісус розпочинає Своє служіння. Іван намагається відійти на задній план, зникнути. Найкращі його учні, за його ж наказом, ідуть за новим Учителем, Котрий розпочинає Своє нелегке служіння. «Ось Агнець Божий» (Ів. 1:36), – скаже він майбутнім апостолам Івану та Андрію, вказуючи на постать Ісуса. З великою ніжністю він прощається з тими, хто йшов за ним, а тепер слідує за Ісусом. Іван перебуває у постійній святості та смиренні, тому не дивно, що Ісус відгукуєтеся про нього, кажучи: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя» (Мт. 11:11).
Іван Хрестить, Господній Предтеча, і сьогодні вказує нам шлях, яким потрібно іти до Ісуса. Його особа – це найкращий для нас приклад любові, відданості та смирення. Він закликає нас нічого не боятися, а сміливо та віддано проповідувати Христа там, де ми перебуваємо. Бо тільки у Господі ми знайдемо слова життя та спасіння.
Зображення ілюстративне: Dorothée QUENNESSON – Pixabay