Проповідь на Свято Пресвятої Євхаристії

Дорогі у Христі брати та сестри, сьогодні ми торжественно возвеличуємо, прославляємо та поклоняємося пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа. Особисто для мене – це є торжество шаленої Божої любові до кожного із нас. Ця урочистість показує наскільки Господь прагне бути близько із до кожного із нас.

І ці дивні слова, котрі Він говорив перед Своїм вознесінням, перед відходом до нашого Небесного Отця, про те, що не залишить нас сиротами, стають реальність. У них ми бачимо, що Ісус на тисячу вівтарях світу є присутній – живий, присутній Бог, чекає на кожного із нас. Бог, Котрий чекає, на мене, на тебе, на усіх. Бо у Нього є така любов, яка немає ані меж, ані кордонів.

Бо саме такою є Божа любов. Саме таку любов відкриває нам Ісус Христос. Любов, що виходить на зустріч кожному із нас. Любов, котра чекає, любов, котра прощає. Любов, котра виліковує та обіймає. І цю любов ми отримуємо щодня у Пресвятій тайні Євхаристії.

Та чи задумувалися ми коли-небудь, що саме відбувається у нас після прийняття Таїнства Причастя? Живий Бог у мені. У мені тече кров Ісуса Христа. Бог є присутній у мені, як і у тисячах дарохранительницях світу, де зберігається Євхаристія після Святої Літургії.

Святий Іван-Марія Віанней говорив: «Коли ми причащаємося, то відчуваємо щось незвичайне – радість, аромат, блаженство, що охоплює все тіло і возвеличує його».

Чи насправді Причастя для нас є таким чимось надзвичайним? Чи може вже стало такою рутиною, що ми підходимо і кажемо «Амінь» та йдемо у своє щоденне життя? Кожне Причастя є зустріччю із Живим Богом. Бог приходить, щоби знайти у кожному із нас оселю для Себе. Бог так сильно любить нас.

І тоді нам слід запитати: «Господи, чи Тобі зручно? Чи Тобі комфортно у моєму серці?». Постійно запитуймо себе про це. І пам’ятаймо, що цей комфорт не залежить від якихось зовнішніх зручностей, чи від якихось матеріальних показників. Цей комфорт залежить від нашої чистоти самого серця, від простоти нашого серця, від щирості та відкритості на Божу любов, котра прагне переповнити кожного із нас. Чи ми можемо зрозуміти цю любов, бо ж самі призвичаїлися до якоїсь любові обмеженої, крихкої, нестабільної. А Божа любов є, немов океан, який ніщо й ніхто неспроможний ані затопити, ані осушити.

Ми маємо розуміти, що немає у світі такої хвилини, коли б не відправлялася Євхаристія. В різних куточках світу, на різних континентах. Про що це говорить? Бог входить в історію людського роду. Він входить в історію кожного із нас, щоби надати цій історії новий сенс, надати цій історії спасаючий характер.

Святий Леонардо з Порту Маврикія говорив: «Гадаю, що якби не Пресвята Літургія, то в один момент світ поринув би у безодню». Чи розуміємо ми, яким даром є Євхаристія? Євхаристія підтримує цей світ, визволяє його від хаосу, відводить від безодні, позбавляє від руїн, які ми можемо спричинити нашим егоїзмом, нашою гординею. І Євхаристія запрошує нас прийти і пити із цього Джерела Життя. Це Джерело Життя, яке ніколи не пересихає, бо Бог приходить, щоби напоїти кожного із нас, як втомлених паломників, котрі прямують до Небесного Єрусалиму. Бог так близько, Він чекає у кожній Євхаристії, чекає, на кожного із нас. Чекає та запрошує. І в цім запрошенні говорить: «Не зволікай! Відкрий своє серце на цей океан благодаті». Не зволікаймо ніколи Пресвятою Євхаристією, бо це найблаженніша хвилина нашого дня, найблаженніша хвилина нашого життя.

Ми потребуємо Євхаристії, щоби вийти із егоїстичного мислення, щоби помітити того, хто стоїть поруч на нашій дорозі, помітити не тільки його слабкості, як це часто трапляється, але помітити саме крихкі сторони. Помітити, що це є той мій ближній, створений так само як і кожен із нас, на Образ та Подобу Божу.

Ми потребуємо Євхаристії, бо у Ній Христос нас кріпить та оживляє, нас, знесилених та скривджених. Бог постійно кріпить нас Своїм Тілом та Словом, щоби ми могли йти далі життєвою дорогою. І тільки наситившись Богом, ми маємо нести Його у ті середовища, в яких перебуваємо. Бо Євхаристія дає нам велику силу, а нам потрібно тільки повірити, що Бог діє у нас і через нас. Бо тільки у Божій силі, тільки у Божій міці ми можемо зробити усе.

Ми потребуємо Пресвятої Євхаристії, бо у Ній Ісус, мов сонце, приходить у наше життя, щоби розігнати темряву та буденність наших днів. У Ній Ісус дарує нам нове життя у Бозі. І те нове життя ми маємо дарувати іншим.

Пам’ятаймо, що: «Жоден людський язик не може перерахувати милостей, які несе Євхаристійна Жертва: грішник примиряється з Богом, проста людина випростовується; гріхи стираються; пороки викорінюються; чесноти і заслуги зростають; а плани диявола зазнають краху» (Святий Лоренцо Джустініані).

Зображення ілюстративне – www.freepik.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.