Народження Івана Хрестителя було дуже важливим, найперше, для самих його батьків. Для Єлизавети – це стало великою радістю, бо вона була неплідною, але Господь змилосердився над нею та дав їй сина. Як вона сама казала, що Господь зняв з неї прокляття. Тому батьки Івана відчували велику радість. Раділи з ними також і їхні родичі та сусіди. Ми бачимо, що Захарій в святині здійснював свою священичу службу і коли почув від ангела цю надзвичайну новину, що його дружина народить сина, то, як людина, не повірив. І тут Бог дає йому знак – забирає у нього мову. Впродовж усієї вагітності Єлисавети він не міг говорити. Проте в день народження Івана Бог повертає йому мову.
Це певний пророчий знак, що із моменту народження Івана Хрестителя відкриваються усі пророцтва. Те, що було закритим досі через різні знаки, вже буде відкрито, вже розпочинається проголошення Євангелія – Доброї Звістки про спасіння.
Та ми теж бачимо, що Іван Хреститель вже від народження став причиною для здивування усіх родичів та сусідів. Адже вони питали: “Що воно із того хлоп’яти буде?”.
Пригадаймо собі: Іван Хреститель жив у пустелі, був простою людиною, жив у дуже аскетичних умовах. Коли він досяг дорослого віку, люди почали приходили до нього у пустелю, щоб знайти пораду, добре слово, а передусім, щоб там очистити своє серце та душу від гріхів.
Івана називаємо Хрестителем, бо він хрестив людей лише водою, а не Святим Духом. Він підготовляє людей до приходу Того, про Кого пророкували пророки – до Ісуса Христа. Іван має велике значення не тільки для своїх сучасників, але так само і для кожного із нас, бо своє поставою, своєю особою, своїми словами він готує дорогу для Ісуса і в наших серцях. Іван спонукає, щоб ми приготовляли наші серця до зустрічі з Ісусом.
Сьогодні, в день народження цього великого пророка, дякуймо Богові за цього достойного чоловіка, який відіграє надзвичайну роль в історії спасіння, бо є межею між Старим та Новим Завітами. Він сам не тільки говорить про Ісуса Христа, але, немов впроваджує Його на цю землю, він показує – ось Агнець Божий, ось Христос.
Нехай це свято Різдва Івана Хрестителя буде доказом того, що, як Христос приходив до народу тоді, так і сьогодні Він приходить до нас у Літургії, у Таїнствах, у Слові Божому, у другій людині. Він дійсно приходить до нас. До цієї зустрічі Господь інколи нас готує через якісь події у нашому житті. Ми теж покликані, щоб стати пророками для інших людей, щоб серця інших людей, наших рідних, близьких, друзів приготувати до зустрічі з Ісусом. Через нашу поставу, наші вчинки й наші слова хтось зрозуміє, що йде до нього Ісус, що варто у своєму серці приготувати місце для Ісуса.