У старохристиянському богослов’ї недільний день вважався і першим днем тижня – днем початку творіння Божого, і одночасно восьмим днем, тобто днем майбутнього Царства, в якому вже часу не буде, а є вічність. Антипасха, восьмий день після Воскресіння Христового, являє собою Царство Боже, перший день оновленого Христом нового світу.
Що ж таке Антипасха? Це від грецького «ἀντι», «анти» – тобто «замість», «навпаки».
У древній Церкві на літургії Великої суботи зазвичай відбувалося хрещення оглашенних. Іноді це відбувалося навіть на саму Пасху. І потім вісім днів новохрещені ходили в білих одежах, були постійно в храмі, кожен день причащалися Святих Таїн і знімали свій білий одяг у восьмий день, тобто на Антипасху. Тому і весь великодній тиждень називається Світлим.
Через Воскресіння Христове все творіння, весь світ оновилися.
А апостол Тома, виходить, навпаки: весь тиждень після Воскресіння Христового провів у подиві, в сумніві. У перший день, коли Христос воскрес, і з’явився Своїм учням, Томи не було з ними, і він засумнівався. Засумнівався і зажадав доказів: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, – не повірю» (Ів. 20,25).
У нашому народі навіть є такий вираз «Тома невірний». Однак з Писання ми знаємо, що Тома був завжди сповнений рішучості, мужності, віри в Месію. Віри в жертовне значення смерті Христа. «Підемо і ми помремо з ним» (Ів. 11,16), – каже Тома, коли Христос сповіщає про смерть Лазаря. І тепер він дивується: «Як же так? Відкупительна смерть відбулася, світ повинен змінитися». Він чекав чогось іншого. Справа в тому, що спочатку учні «ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути», як каже Іван Богослов (Ін. 20,9).
І ось настає восьмий день, і Христос знову приходить до світлиці, де зібрані апостоли і де тепер і Тома серед них. І Тома бачить диво: його Учитель живий, і Він входить знову, як і в перший раз, в «зачинені двері», крізь зачинені двері. Це те тіло, в якому Він був тут з нами, але – це і інше тіло! З розповіді про появу Господа Марії Магдалині ми знаємо, що це Тіло вогненне, повне виняткової сили Божества, до якого Марії було навіть заборонено торкатися.
У той же час з розповіді іншого Євангелиста – Луки – ми знаємо, що Христос після цього попросив в учнів, щоб вони пересвідчилися, що це і те ж тіло, яке було у Нього перше: «А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: «Чи маєте ви тут що їсти?» Вони подали йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними» (Лк. 24, 41-43), але разом з тим – перетворене. Христос хоче зробити ширшим погляд Своїх учнів на світ, на Бога, на себе самих, щоб вони зрозуміли, що призначення людини набагато вище, ніж їм здається.
І ось разом з іншими учнями тепер Тома стоїть перед таємницею майбутнього віку, в якому все буде перетворене, буде нова земля, небо нове, нове тіло – і разом з тим все колишнє, але перетворене силою Воскресіння.
Отже, у восьмий день, Христос просвічує і тих, хто не зрозумів, не прийняв відразу Воскресіння, але все-таки залишився небайдужим до Нього. Для цього в усі наступні неділі ми починаємо згадувати і щоразу знову і знову святкувати Великдень, щоб отверзлися духовні очі тих, хто ще на шляху, хто ще не до кінця все зрозумів.
А ті, хто зрозумів, згадують тепер, в кожну неділю і Антипасху, істинний «день восьмий», розуміючи, що через Воскресіння Господа Ісуса Христа ми досягаємо вічності, досягаємо миру з Богом і людьми, досягаємо Царства Божого.