Якою може бути одночасно вода животворящою та страшною…
На початку Книги Буття ми читаємо про те, як «Дух Божий ширяв над водами» і, як з цих вод виникали всі живі істоти.
Протягом життя всього людства, а, особливо, це яскраво помітно в Старому Завіті – ми бачимо води як спосіб життя: вони зберігають життя спраглого в пустині, вони оживотворяють поля і ліси, вони є знаком життя і милості Божої. В священних книгах Старого і Нового Завітів води є символом очищення, омивання, оновлення.
…Але, все ж таки, якими страшними бувають ці води: води Потопу, в яких загинули всі, хто вже не міг встояти перед судом Божим; та ті води, які ми бачимо протягом всього нашого життя, страшні, згубні, темні води повеней…
І ось Христос приходить на Йорданські води; в ці води вже не безгрішної землі, а нашої землі, яка до самих своїх надр осквернена людським гріхом і зрадою. У ці води приходили омиватися люди, які каялися після проповіді Івана Предтечі; якими важкими були ці води через гріхи людей, які там омивалися! Якби ми тільки могли бачити, як ці води, омиваючи людей, поступово важчали і ставали страшними від гріхів! І в ці води вступає Христос, щоб зануритися перед початком Своєї проповіді і поступового сходження на Хрест. Він приходить, щоб зануритися в ці води, що вмістили в собі всю тяжкість людського гріха – приходить зануритися Той, Хто є безгрішним.
Цей момент Хрещення Господнього – один з найстрашніших і трагічних моментів Його життя. Різдво – це мить, коли Бог, через Свою любов до людини бажає спасти нас від вічної погибелі. Він воплочується в людське тіло. Людське тіло пронизане Божеством, оновлюється, стає вічним, чистим, тим тілом, яке через Хрест, Воскресіння, Вознесіння засяде праворуч Бога й Отця. Але в день Хрещення Господнього завершується цей підготовчий шлях. Чоловік Ісус Христос, який досягнув повноти віку –з’єднаний досконалою любов’ю і досконалим послухом з волею Свого Отця, іде, щоб добровільно виконати те, що було Йому приготовано споконвіку. Тепер Ісус Христос цю плоть приносить в жертву і в дар не тільки Богові, але всьому людству, бере на Свої плечі весь жах людського гріха, людського падіння, і занурюється в ці води, які тепер стали водами смерті, джерелом погибелі, вони несуть в собі все зло, всю отруту і всю гріховну смерть.
Хрещення Господнє, у подальшому розвитку подій, найбільше нагадує жах Гетсиманського саду, та на зішестя до аду. Тут Христос так з’єднується з людською долею, що весь її жах лягає на Нього, і зішестя до аду є останньою мірою Його єдності з нами, втратою всього – і перемогою над злом.
Ось чому є таким трагічним це величне свято, і ось чому Йорданські води, які носять всю тяжкість і весь жах гріха, дотиком до Христового тіла, безгрішного тіла, всечистого, безсмертного, пронизаного і сяючого Божеством, тіла Боголюдини, очищаються до глибин. Ці води знову стають первинними, первісними водами життя, здатними очищати і обмивати гріх, оновлювати людину, повертати їй нетління, та вчинити людину наслідником Царства Божого.
Яке хвилююче це свято! Ось чому, коли ми освячуємо води в цей день, ми з таким подивом і благоговінням дивимось на них: ці води, зішестям Святого Духа, робляться водами Йордану й не тільки первісними водами життя, але водами, здатними дати життя не тільки тимчасове, але і вічне; ось чому ми так благоговійно відносимося до цих вод; ось чому Церква називає їх великою святинею і закликає нас мати їх в своїх оселях на випадок хвороби, на випадок душевної скорботи, на випадок гріха, для очищення і оновлення. Ставмось до цих вод із благоговінням, бо через ці води, почалося оновлення природи, освячення всього творіння та переродження світу. Так само як в Святих Дарах, і тут ми бачимо початок майбутнього віку, Божу перемогу і початок вічного життя, вічної слави – не тільки людини, але всієї природи, коли Бог стане всім у всьому.
Слава Богу за Його безмежну милість, за Його Божественну поблажливість, за подвиг Сина Божого, що став Сином людським! Слава Богу, що Він оновлює людину, і наші долі, і світ, в якому ми живемо, і що ми можемо жити очікуючи дня Господнього, великого, чудового, страшного, коли засяє весь світ благодаттю Святого Духа! Амінь.
митрополит Антоній Сурожський