П’ятидесятниця

Свято П’ятидесятниці було давно відомим в Ізраїлі, воно святкувалось на п’ятдесятий день після Пасхи і було урочистістю рільників-хліборобів. В цей день євреї здійснювали паломництво до Єрусалиму, де у святині вони повинні з’явитися перед лицем Бога. У книзі Виходу знаходимо наступний припис: «Тричі на рік святкуватимете празники на мою честь… Ти пильнуватимеш також свята жнив, перших плодів праці твоєї, того, що ти сієш у полі; і свята збору, під кінець року, коли збиратимеш з поля працю твою. Тричі на рік мусить показатися вся чоловіча стать перед Господом Богом» (Вих 23,14;16-17).

Подія приходу Святого Духа описується в Діяннях апостолів. Святий Дух є істинним Богом, Третьою Особою Божою. Він є Духом мудрості та знання, котрий зцілює і творить чудеса, як читаємо в першому посланні св. апостола Павла до Коринтян (пор. 1Кр 12,7–11). В цей день ми в особливий спосіб повинні зрозуміти, що Господь бажає бачити нас в єдності, подібній до з’єднання апостолів. В цей день вони (апостоли) отримали також особливий дар: «Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Ді 2,4). З учнями Ісусовими сталося чудо: над ними «з’явилися не тільки поділені язики, мов вогонь», але ці знаки вказували на те, що вони отримали дар говорити різними мовами, на відміну від тих, хто слухав та чув свою рідну мову. Згодом, коли св. ап. Павло хрестив в Ефесі людей, відбулось щось подібне, і «як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати» (Ді 19,6). Отже, апостоли заговорили зрозумілими для зібраних людей мовами, тепер для них не існували національні й мовні перешкоди. Це був видимий знак єдності, котрого навчав Святий Дух. Вони почали проповідувати не тільки для євреїв, але і для інших народів. В древньому Ізраїлі вважалося майже неможливим залучити до правдивої віри інші народи, юдеї оминали їх, навіть найбільш близьких самарян вважали за нечистих, щоб спілкуватись із ними. Але Всевишній подібну ситуацію бачить по-іншому.

Непорозуміння між народом, згідно Біблії, сталося внаслідок гріха вавилонської гордині. І, коли серед християн існує егоїзм, гордість, бажання вивищення та слави – ці гріхи ведуть до розділення серед друзів, в сім’ї, серед народів і навіть Церков. Так, здається, що говориться на одній мові, а мимо того друзі не знаходять спільного розв’язання проблеми, неможливо порозумітися між собою, люди стаються сліпими й глухими на потреби інших. Про такий нездоровий стан згадує пророк: «Виведи люд сліпий, хоча він має очі, глухих, хоч вони мають вуха» (Іс 43,8). Чомусь в інших шукаємо тільки зла і, найменший недолік побільшуємо в ближньому до великих розмірів, неописаних за величиною, а оминаємо, щоб зауважити хоч би дрібку добра, що посідає людина. Тоді, замість виховуватися на добрих початках, зростаємо на негативній енергії. Це приносить шкоду душі й викликає ворожість. І тільки Святий Дух в силі об’єднати те, що не об’єднується створінням.

Божа благодать, що вилилась на апостолів, вчинила з ними чудо, вона перемінила їх із слабких, непостійних й боязких, на нових людей, відроджених Духом Правди, котрі залишились такими ж слабкими, але не самотніми і скріпленими Божою силою. Кожен із нас повинен й може досвідчити прихід Святого Духа в душу, бо Він не змінився і є тим самим, як і колись; кожна людина може отримати все, що потрібно для оновлення. Бог прагне, щоб ми до нього приближувалися: «І спізнаваймо, намагаймось Господа спізнати; його прибуття певне, як зірниця, як дощ, він до нас прийде; немов весняний дощ, який зрошує землю» (Ос 6,3).

Дорогі брати і сестри! Нам необхідно прислухатись до голосу Господа, котрий, приходячи на наш заклик, освячує життя кожної людини і цілого світу. Тільки Він здатний змінити нас, але не наші найкращі постанови. Святий Дух повинен жити в нас, а не з нами; Він повинен увійти в наше нутро та збудити серце й духа. З нашого боку потрібно приготувати у собі місце: чисте та розкаяне серце. Нам дається згори розуміння всього доброго, щоб відкинути забобони, сумніви та упередження. Ціллю нашого життя є пізнати Бога, полюбити Його і ближніх безкомпромісно, жертовно. Лише таким чином ми зможемо осягнути небо і стати справжніми учнями нашого Спасителя. А ставши на цей шлях, ми обов’язково відчуємо на собі благословення Христове і благодать – допомогу Царя Небесного. Тільки із Третьою Особою Божою можна довершити багато духовного добра як для себе, так і для ближніх: «Кожному дається виявлення Духа на спільну користь» (1Кр 12,7). Тому не вартує впадати у відчай та невіру, щоб покінчити злом та грішними навиками. Хто вірить щиро у Бога, той все з Його допомогою здолає осягнути, покладе всі труднощі під ноги й піднесе на них пам’ятник перемоги. Влучно оспівано про святого Духа у Вечірніх стихирах: «Усе подає Дух святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє, і єднає всю церковну спільноту» (Стихири на “Господи взиваю я”, Вечірня зіслання Св. Духа). Віддаймося у руки Святого Духа з надією, щоб наше життя цілковито змінилося на праведне, а всі перешкоди в Його ім’я подолаємо. У день цього великого торжества закличмо єдиним серцем: «Пречистий, нескверний, безначальний, невидимий, неосяжний, недослідимий, непереможний, незмінний, безмежний і безгрішний Господи!» – помилуй нас (Вечірня, Перша коліноприкл. молитва даного свята).

Владика Ігор (Возьняк)
м. Львів, 15.06.2008

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.