Цариця ж Єзавель, дружина Ахавова, незважаючи на чудеса, переслідувала і далі Іллю за те, що він піддав смерті усіх жерців Ваалових. Ілля сховався в пустелі. Йому здавалося, що він тільки один залишився вірним Богу, і тому його хочуть убити. І він зовсім занепав духом. Але Господь підбадьорив його, явившись йому, коли Ілля ночував у печері гори Хорив.
Голос Божий сказав йому: «Іллє! Вийди і стань на горі перед лицем Господнім».
І ось подув великий, сильний вітер, роздираючи гори і руйнуючи скелі. Але у цьому вітрі не було Господа. Згодом стався землетрус, але й у землетрусі також не було Господа.
Згодом з’явився вогонь, але й у вогні не було Господа. Після всього повіяв тихенький вітрець, і там був Господь. Господь утішив Іллю і сказав, що серед ізраїльтян є ще сім тисяч чоловік, які не кланялись ідолам, і що Він висуне з-поміж них пророка Єлисея, якого і повелів помазати на пророче служіння (пор. 1 Цар. 19:1-18).
Явлення Господа показало Іллі, що Господь не лише грізний Суддя, що карає, але й милостивий, добрий Отець. Це явлення також було прообразом пришестя на землю Ісуса Христа, що явився не для того, аби судити і карати, але й щоб милувати і спасти людей.
Ілля, згідно з вказівкою Божою, помазав у пророки Єлисея, який згодом став його учнем (пор. 1 Цар. 19:16-21). Якось, коли вони йшли разом, Ілля сказав Єлисеєві: «Поки я з тобою, проси в мене, що бажаєш».
Єлисей відповів: «Дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно». Ілля сказав: «Багато ти просиш, та якщо побачиш, як мене буде забрано від тебе, то отримаєш». Вони пішли далі. Раптом з’явилася вогняна колісниця з вогненними конями, й Ілля понісся у вихорі на небо. Єлисей, бачачи це, вигукнув: «Батеньку мій, батеньку! Ізраїлева колісниця і коні!» (пор. 2 Цар. 2:1-12).
Слова пророка Єлисея означали, що святий пророк Ілля своїми молитвами захищав царство Ізраїльське від ворогів краще, ніж усе воїнство ізраїльське — його колісниці і кіннота. В цей час до ніг Єлисея впав плащ, Іллі. Єлисей підняв його і з ним отримав подвійний пророчий дар. (Див.: 1 Цар. 16-19; 2 Цар. 1-2, 1-15).
Горе нам, якщо великий пророк Божий Ілля який предстоїть перед Божим престолом скаже про нас те що він колись сказав про народ Ізраїльський: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій…» (І Царів 19:10), відступають від Твого Закону християни, служать не Тобі істинному Богові, але хто своєму тілові і пристрастям, хто золотому тельцю і догоджають мамоні.
Сьогодні як і у дні пророка Іллі, багато християн залишають закон Господній, забувають дорогу правди, і ходять слідами Ваала і золотого тельця, котрим поклоняються і котрих почитають за божество.
Думаєте, що це все зійде нам з рук і не буде покарання від Господа?
Ілля і сьогодні із небес дивиться на діла наші і не перестає перед лицем Божим вимагати справедливого суду за наше нечестя і неправду.
Святий пророк Божий Ілля за словми сина Сираха був як вихор, а його слово – смолоскип палаючий. (пор. Сираха 48:1-12). Вихор, смерч все змітає на своєму шляхові. І пророк Ілля як вихор знищує гріх і беззаконня, а його слово як світильник освічує шлях тим хто шукає спасіння.
А нам слід брати собі за приклад святого пророка Іллю, в любові до Бога і в ревності до віри. Звичайно що такої чистоти і глибини нам не досягнути, але наслідування чеснот пророка Іллі може стати завдатком нашого спасіння.