Проповідь на Квітну Неділю

Врочистим був останній вхід нашого Спасителя в Єрусалим. Він йшов, як Цар, згідно стародавнім пророцтвам, сидячи «на малому осляті». Велика кількість народу, що зібрався на свято Пасхи, почувши про наближення Ісуса, взяли гілки пальм та фініків і вийшли назустріч Йому. Одні в захваті знімали з себе одяг і стелили перед Ним, інші ж різали віття від дерев і кидали дорогу, по якій Він прямував. Не тільки дорослі, а й діти волали до Нього: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!» (Мат. 21:9).

Юдеї зустрічали Його, як свого Царя. Вони думали, що Христос буде їхнім земним царем-завойовником, що коли Він сяде на престолі Давидовому, то перш за все звільнить їх від ярма римлян, під яким вони тоді перебували, а потім переможе всі народи, зробивши народ Божий володарем всесвіту. З такими суєтними надіями вони зустрічали тепер Христа, як свого Царя, в Єрусалимі! В той час, як одні, великим натовпом, зустрічали Його з радістю, як свого Царя, інші, Його вороги, книжники та юдейські старійшини, таємно обурювалися, засліплені заздрістю і ненавистю до Нього, думали, якби швидше погубити Його.

Проте Господь знає, що цей тріумфальний натовп зовсім скоро перейде на сторону ворога та буде кликати: «Геть! Геть! Розіпни його!… Нема в нас царя, тільки кесар!» (Ів. 19:15). Господь знає, що вороги юдейського народу, римляни, прийдуть і візьмуть в облогу Єрусалим з усіх боків своїми незліченними полчищами, зруйнують його, не залишать у ньому каменю на камені.

Сьогоднішній день – торжественний та світлий. На деякий час він відводить наш зір від страшних подій, які мають розвинутися досить швидко. В празнику Господнього входу в Єрусалим ми бачимо славу Ісуса, як Всемогутнього Бога та Царя, як сина Давида, Владики, якого вітав вибраний Божий народ.

 В цей день Церква пригадує нам, що присутні на святі Пасхи юдеї вітали Ісуса як Месію, як Пророка, як великого Чудотворця, бо знали, що незадовго до цієї події Він воскресив чотириденного Лазаря. Дорослі та діти співали та раділи, кидаючи під ноги осляті, на котрому їхав Христос, одяг та гілки дерев.

Ми всі сьогодні також торжественно святкуємо врочистий вхід нашого Спасителя в Єрусалим. І ми зустрічаємо Його, як Царя, з гілками в руках, співаємо Йому, як переможцю смерті: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!» (Мат. 21:9).

Всі ми знаємо, що Христос є Цар, який заснував своє царство на землі і царює в ньому. Проте ми також знаємо, що крім Єрусалиму земного, куди увійшов нині Христос, є ще Єрусалим небесний, що крім царства благодаті є й інше Христове царство – царство слави. Сам Христос увійшов туди у всій Своїй славі, коли вознісся на небеса; але колись Він введе туди зі славою і всіх своїх істинних послідовників.

Стоячи з гілками верби, ми з вами пригадуємо той торжественний вхід Царя Слави на добровільні страждання. Всі ми молимося та зустрічаємо невидимого Господа, вітаючи Його, як переможця смерті та аду.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *