Це той, хто через хрищення приніс на землю покаяння і в такий спосіб проклав дорогу до зустрічі з Ісусом Христом, саме тому його називають Предтечею. Ісус Христос назвав Івана Христителя найбільшим із народжених від жінок: “Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя” (Мт. 11, 11). Ці слова свідчать про те, що Іван Предтеча – одна з найвизначніших постатей в історії християнства.
Пророк Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство. Він був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. Жили його батьки біля Хеврону (у Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Він був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа. Як оповідає Євангелист Лука, архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина. І от у благочестивого подружжя, до похилої старості позбавленого розради мати дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах.
За милістю Божою він уник смерті серед тисяч убитих немовлят у Вифлеємі і його околицях. Святий Іван виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям — постом і молитвою. Він носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами (рід сарани). Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.
Корячись цьому покликанню, пророк Іван з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До ріки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іван, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів. Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє обмивання, люди повинні очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Євангелія.
Коли очікування Месії досягло вищого ступеня, прийшов до Івана на Йордан хреститися і Сам Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Хрещення Христа супроводжувалося дивом — богоявленням (сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений…»)
Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іван говорив народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1,29). Почувши це, двоє з учнів Івана приєдналися до Ісуса Христа. То були апостоли Іван (Богослов) і Андрій (Первозванний, брат Симона Петра).
Хрещенням Спасителя пророк Іван завершив своє пророче служіння. Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього. Пророк Божий відкрито викривав царя Ірода Антипу за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно жив з Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа (Лк. 3, 19, 20). За це він незабаром постраждав. Ірод Антипа, (правитель Галілеї, син царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Івана до в’язниці.
У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Соломія, дочка нечестивої Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть до половини свого царства. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Івана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Вельми засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стража в темницю, який відітнув Івану голову, віддав її Соломії, а та віднесла голову матері.
Іродіада попроколювала язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іванна, дружина домоправителя Іродова Хузи, поховала святу голову Івана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Івана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні і поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. Понтій Пілат, правитель Юдеї, посилав до нього зв’язаного Ісуса Христа, над Яким він насміявся (Лк. 23, 7-12).
Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перерізав шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Івана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув’язнення.
Іван Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів. Я вас христив водою, а він христитиме Святим Духом» (Мк. 1, 7-8).
За відважне проповідування і напоумлення навіть самого безбожного царя Ірода Іванові відрубали голову, яку християни дуже вшановують. Аж через 300 років її відкопали в полі за Божим об’явленням два монахи. Це було першим віднайденням голови святого Івана Хрестителя.
Потім монахи передали її на зберігання вбогому гончареві. Врешті, цей скарб один священик залишив у печері в Емесі. Згодом у тій печері поселилися ченці. Їхньому ігуменові Маркелові уві сні явився святий Іван і сказав: «Бог дарує вам мене», вказавши, де шукати голову. Так відбулося друге віднайдення голови святого Івана Хрестителя.
Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану — протягом церковного року на його честь святкується аж шість дат. Празник Зачаття, Різдва, Усікновення Голови, Перше і Друге Віднайдення Голови, Третє віднайдення Голови і Собор після празника Богоявлення.
Різдво святого Івана Хрестителя, яке святкуємо 7 липня, — найбільше з усіх свят на його честь.
У різні часи Церква намагалася побороти язичницькі традиції у святкуванні Різдва Івана Хрестителя, але, здається, дала собі спокій. Адже чимало християнських свят зуміли поєднати в собі християнські і поганські традиції. От тільки не треба забувати, що сьомого липня народився святий Іван — визначна і героїчна особа, останній зі старозавітніх пророків і перший з Христових апостолів. «бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний» (Лк. 1,15-17), — сказав ангел Господній Захарії ще до народження довгоочікуваного сина. І справді, його життя стало безперервним ланцюгом героїзму, жертви і покути. Він пройшов випробування у пустелі, він проголосив світові про близькість Божого царства, про появу Месії, він хрестив Ісуса в Йордані, він не боявся картати фарисеїв та царський дім за гріхи і поклав свою голову за Христа.