Різдво Пресвятої Богородиці

Впродовж церковного року ми, християни, святкуємо чимало свят. Одні з них несуть радість, інші – сум, ще інші наводять жах, коли усвідомлюємо, що причиною хресних мук та смерті нашого Спасителя, стали усі ми, без винятку. Так, у день Вербного Воскресіння ми і радіємо, коли згадуємо торжественний Вхід Спасителя в Єрусалим; і сумуємо, бо добре знаємо, що відбудеться після цих подій. У день Воздвиження Хреста Господнього нам радісно, бо ми здобули найціннішу святиню, але й сумно, бо якою великою ціною здобулася ця святиня.

У свято Різдва Пресвятої Богородиці ми тільки радіємо, бо нам народилася Та, Котра стане Матір’ю Спасителя та Відкупителя. Бо у Її Різдві приховано і Різдво Христа Господа. Напевно, таке неймовірну радість відчували та переживали і святі отці, склавши такий чудовий тропар:

«Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній: з Тебе бо засяяло сонце правди – Христос Бог наш, і, зруйнувавши клятву, Він дав благословення і, перемігши смерть, дарував нам життя вічне» (Тропар свята).

Різдво Божої Матері – це апогей праведності, котрої могло досягнути людство. Тут з’єднується дві дії: Божа та людська. Від себе люди принесли ту праведність, на котру були тільки здатні: праведність Авраама, Мойсея, Давида й інших отців. Від Бога була дана благодать втримати її та з’єднати у Пречистій Божій Матері. Результатом цієї чудесної співпраці стала Преблагословенна дочка Йоакима та Анни.

Батьки Пресвятої Богородиці, Йоаким та Анна, були праведними, але бездітними людьми. З цим сумом та переживанням вони прожили до глибокої старості. Все своє життя Її праведні батьки молилися за дар мати дитинку. І Господь здійснює чудо, дарує їм дочку. Її народження – надприродне, бо Святе Передання описує, що Йоакиму та Анні були вже за 60, коли народилася Марія. Вона – плід щирих та палких молитов. Бо навіть тоді, коли за людськими мірками: а було їм поза 60 років, було потрібно просто змиритися зі своєї гіркою долею, вони продовжували молитися і ніколи не сумнівалися у милосерді Всевишнього. Випробувавши віру Йоакима та Анни у горнилі скорбот, зміцнивши їхню молитву, привівши до досконалого життя, Господь чує їх і посилає такий довгоочікуваний подарунок. І ось, у досконало праведних батьків, народилася досконало праведна Дочка.

«Радіє нині Анна і духом веселиться, дочекавшись благословенної дитинки, що її вона так давно бажала. Бо ось народила вона Божий плід свого обіту й благословення – Пренепорочну Марію, що зродила нашого Бога і засвітила Сонце тим, що спали в тіні смерті» (Стихира вечірні посвяття, пам’ять святих Йоакима і Анни).

Ця радість праведної Анни торкається не тільки її, але і всіх нас: «Тому й жінки вже не народжують дітей у смутку, бо зацвіла радість…» (стихири вечірні Різдва Богородиці).

Свято Різдва Пресвятої Богородиці відкриває усім нам дві новини: поява радісної надії та прославлення Божого милосердя. Літургійні тексти свята наголошують, що з Різдвом Марії звершуються пророцтва: «Бо ось з неплідної родиться сповіщена ще з прадавніх поколінь Мати Діва» (Стихира вечірні свята); «розквітла Аронова палиця, пророча проповідь та паросток Йоакима та Анни» (стихира вечірні передсвяття). Та, що «чесніша від херувимів та незрівнянно славніша від серафимів» смиренно називає Себе «Господньою слугинею» (Лк. 1:37), бо готова послужити у ділі спасіння.

Народження Марії – реалізація Божого задуму спасіння людини та світу. І радість цієї події торкається та обіймає цілий світ: «Нинішнє народження – провісник спасіння – звіщає всесвітню радість. Розв’язується неплідність нашої природи, бо неплідна стає матір’ю Тієї, Яка залишається дівою й після того, як з Неї народився Творець. З Неї Бог приймає те, що чуже Його природі, і заблуканим вчиняє спасіння Своїм тілом, – Христос чоловіколюбець і визволитель душ наших» (Стихира вечірні).

Як бачимо, Господь завжди діє в історії, навіть всупереч нашій безнадії та нашій обмеженості. Він все чинить для спасіння кожного із нас. Марія, яка народжується – це провісниця Його величезного задуму та Його жива оселя.

Патраарша літургічна комісія УГКЦ, Вгору піднесім серця. Церковний рік. Т:2. Львів: Свічадо,2018

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *